Квітко Григорій
(1897-1961)
Театральний діяч Григорій Квітко народився 13 січня 1897 року у селі Гіржево Тираспольського повіту Херсонської губернії у багатодітній селянській родині. Дитинство Григорія пройшло на Уралі, де він навчався в церковно-приходській школі, згодом – у ремісничому училищі. Від 1912 року працював ковалем-молотобійцем у кустарній майстерні м. Уральськ.
У 16-річному віці Григорій Квітко вперше потрапив на виставу місцевого театру «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана. Цікаві декорації, напівфантастичний сюжет п’єси, костюми, освітлення справили на юнака неповторне враження, і він на все життя полюбив сценічне мистецтво.
Влітку 1916 р. в Уральську гастролював мандрівний театр під керівництвом І. Сагатовського. Почувши, що артисти, які приїхали, добирають співаків до хору, Григорій вирішив спробувати власні сили. Його прийняли. І хоча праця Г. Квітка у цьому мандрівному театрі була нетривалою, та все ж ці перші сценічні проби дали йому змогу набути певного акторського досвіду.
Коли почалася перша світова війна, юнака мобілізували до війська, воював на російсько-австрійському фронті. У 1918 році був рекомендований до театру при політвідділі Саратовського губвійськомату, призначеного обслуговувати військові частини. На сцені цього театру були поставлені п’єси «Тарас Бульба», «Наталка-Полтавка», «Наймичка», «Бурлака», «Степовий гість» та ін. В головних ролях цих вистав успішно виступав Г. Квітко.
З 1923 по 1925 рр. Г. Квітко навчався на режисерському факультеті Київського театрального інституту. Упродовж 1925-1926 років актор працював в Одеському пересувному робітничо-селянському театрі. Поряд з акторським талантом тут проявилися його адміністративні та організаторські здібності. Тому в 1926 р. йому доручили організацію Кіровоградського муздрамтеатру. Два роки він був його директором та актором. В цьому театрі Г. Квітко утвердив себе як провідний майстер української драматичної сцени.
У 1928 році Григорія запросили на посаду актора до Дніпропетровського українського драматичного театру. Митець пропрацював у ньому лише сезон, та він став для нього особливо пам’ятним і значимим. У 1929-1930-х роках Григорій Квітко – співорганізатор, директор та актор українського театру в Маріуполі.
Під час Другої світової війни Г. Квітко у званні гвардії сержанта служив на різних посадах, а з 1944 – був режисером ансамблю, який виступав перед військовими. Після війни працював директором Львівського театру естради та мініатюр, директором Самбірського театру, з 1948 року – головним режисером Стрийського театру.
Найплідніший період у творчій діяльності Григорія Квітка розпочався 1951 року в Тернопільському обласному музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка. Прийшовши на посаду директора у колектив «шевченківців» зрілим і досвідченим діячем українського театру, Григорій Петрович доклав чимало зусиль, щоб підняти художній рівень театру. А це, передусім, – добір репертуару, планування гастролей, організація глядацької аудиторії, фінансово-господарські турботи.
Квітко-режисер у співпраці з іншими режисерами здійснив на тернопільській сцені кілька постановок, зокрема «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1951), «Весілля в Малинівці» Л. Юхвіда, «Сто мільйонів» В. Собка (1952). Режисерські полотна Григорія Квітка тепло сприймали глядачі. Про Тернопільський театр з повагою заговорили в Україні та за її межами.
Згодом Григорій Квітко працював директором Тернопільської філармонії. Помер він 21 вересня 1961 року в Тернополі, тут і похований.
Література
Ліберний О. Корифеї української сцени в Тернополі [Текст] / О. Ліберний, Б. Мельничук // Свобода. – 2008. – 7 лист. – С. 6. – (Сторінки історії театру).
Мельничук Б. Квазімодо, Голохвастий, Каленик… і печатка директора [Текст] / Б. Мельничук, Б. Петраш // Літературний Тернопіль. – 2010. – № 4. – С. 120-125.
* * *
Мельничук Б. Квітко Григорій Петрович [Текст] // Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2012. – Т. 12. – С. 568.
Мельничук Б. Квітко Григорій Петрович [Текст] / Б. Мельничук // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. – Т. 4 : А-Я (додатковий). – С. 276.