Леопольд Левицький: штрихи до портрета митця
7 серпня 1906 р. в селі Бурдяківці на Борщівщині народився графік і живописець, заслужений діяч мистецтв України Леопольд Левицький.
З часом Левицькі переїхали до Чорткова, де батько працював у залізничному депо, а Леопольд навчався в місцевій гімназії. Тут помітили й оцінили його малярські здібності. Батько хотів бачити сина адвокатом. Ця професія була на той час добре оплачувана і престижна. Тільки мати, проста селянка, без докорів зустріла вибір сина стати художником.
У 19 років Леопольд Левицький вступив до Краківської Академії Красних Мистецтв. Вчився у В. Яроцького, С. Сікульського, Ф. Паутча, К. Дуніковського, М. Мегоффера, Я. Войнарського.
В 1932 році з групою однодумців організував виставку, яка через свою соціальну спрямованість і гостру тематику творів (“Павук”, “Тюрма”, “Боротьба робітників з поліцією”) не сподобалася владі й була закрита. Леопольда на чотири місяці ув’язнили, а згодом виключили з Академії.
Після вересня 1939 р. Л. Левицький очолив у Чорткові міську раду. Проте, він був передусім художником.
Художник увійшов у мистецтвo впевнено і надовго. Останнє можна стверджувати, оцінюючи мистецьку спадщину нашого краянина з позицій сьогодення.
На привеликий жаль, більшість його ранніх творів загинула у роки воєнного лихоліття. Надбанням України залишилися твори пізнішого періоду. Понад 2000 живописних і графічних робіт лишив по собі Л. Левицький. Найчастіше звертався до літографій, офортів, ілюстрував книжки, а вже в поважному віці захопився лінографією. Із гравюр “З оповідань мого батька”, “Старе і нове”, “Як ми жили за океаном” видно руку зрілого майстра.
Захоплювався людьми – у своєрідній манері зображав їхній побут, турботи,емоції, психологічний стан. Щодо авторового стилю, упорядниця книги «Леопольд Левицький. Спогади про митця» Людмила Павлишин писала: «У душі мистець залишався прихильником авангардизму та експресіонізму».
В останні десятиріччя життя створив велику серію картин карпатської тематики, зокрема “День навчання”. Є у нього цикл картин, присвячених Григорію Сковороді, що стали його лебединою піснею.
Помер митець з різцем у руці за робочим столом 14 травня 1973 р. Похований у Львові.
11 серпня 1996 р. в Бурдяківцях відкрито Художньо-меморіальний музей Л. Левицького.
Детальніше про життя видатного краянина Леопольда Левицького читайте на ресурсі “Вони прославили наш край”