Лотоцький Антін

Донедавна ім’я цього талановитого і надзвичайно плодотворного письменника, журналіста, видавця педагога й громадського діяча було маловідоме сучасним читачам. Його творчість випала з уваги українського літературознавства і критики, його твори не видавали. А найбільшим “злочином” Антона Лотоцького було те, що він добровільно став у лави Українських Січових Стрільців і поряд з іншими письменниками воював за державність України.

Навіть коли вже почалося повернення доброго імені, доля розпорядилася так, що А. Лотоцького “приписали” собі львів’яни, вважаючи його своїм земляком. Такі дані були вміщені у перших статтях про нього, його книгах виданих із постанням української державності.

Лише завдяки наполегливим пошукам тернопільського письменника й журналіста Богдана Мельничука, його праці над архівними матеріалами вдалося встановити істину.

Отже, Антін Лотоцький народився 13 січня 1881 р. в с. Вільховець, нині – Бережанського району, в сім’ї галицького педагога і письменника Льва Лотоцького.

Літературний талант в Антона проявився рано. Уже під час навчання в Бережанській українській гімназії він разом з братом Володимиром видав гумористичний журнал “Небелиці”.

Вступив на філософський факультет Львівського університету, слухав курс лекцій з історії України, співпрацював з редакцією щоденника “Діло”, продовжував займатися літературною працею. Тоді вийшли з друку його перші книжки, оповідань, легенд і переказів (“Цвіти з поля” 1907), “Ведмедівська попівна” (1909), його історична повість з часів Хмельниччини “Триліси” (1910). Переклав повість “Месть Умерия” Владислава Оркана.

У 1911 р. А. Лотоцький став учителем гімназії у Рогатині. Працюючи тут, продовжував постійно займатися літературною творчістю. Опублікував книжку нотаток “Пішки на гору Маркіяна” (1912), дослідження “Тарас Шевченко в німецьких перекладах” (1914), що й досі не втратило своєї вартості.

Після вибуху Першої світової війни у 1914 р. створив ідеологічний, культурно-просвітницький відділ легіону Українських Січових Стрільців під назвою “Пресова кватира”. Гідне місце серед її діячів займав А. Лотоцький. Під різними псевдонімами (Тото-Долото, Самособою не Руданський) він поміщав свої твори майже в усіх виданнях “Пресової кватири”. Був співредактором стрілецьких часописів.

Після війни А. Лотоцький повернувся у гімназію в Рогатині. Вчителюючи, видав кілька своїх книжечок: “Пан Коцький”, “Вільгельм Тель” (обидві – 1920), “Смертне зілля”, “Червона Шапочка”, “Чорнокнижник з Чорногори” (всі – 1921), український вертеп “Віфлеємська зоря”, сценічний образок “Гостина св. Миколая”, сценічну гру “Коник-стрибунець” (всі – 1922) та ін. У 1923 р. залишив вчительську працю, щоб займатися насамперед письменницькою і видавничою діяльністю. Разом з М. Угрином-Безгрішним вони того ж року заснували у Рогатині видавництва “Журавлі”, “Сині дзвіночки”, видавали журнал “Рогатинець” – орган Українського педагогічного товариства. У ньому було вміщено гостросюжетні твори А. Лотоцького.

Свої вірші він підписував псевдонімом “Я. Вільшанко”, публіцистичні твори на потребу дня – “Лотон”, байки і сатири – псевдонімом “Тото-Долото”. Одну за одною видавав книги: повість “Наїзд обрів” (1923), “Пригоди Лиса Микити”, “Казка про Шевченка…” (обидві – 1924), “Сон місячної ночі”, “Царівна-жаба”, повість “Кужіль і меч” (1927), сценічна картина “В ніч святого Миколая” (1931), “Відкриття Канади”, “Іван і Гануся. Драматична казка” (обидві – 1932), “Історичні оповідання”, “Перша проща” (обидві – 1933).

Неоціненною заслугою А. Лотоцького була його участь у львівському часописі “Світ дитини”. Жодне число журналу не обходилося без віршів, оповідань, драматичних сценок, які належали перу нашого земляка. А. Лотоцький, як знавець багатьох іноземних мов, ознайомлював українських дітей з кращими зразками світового письменництва. У цьому ж виданні письменник надрукував цикл краєзнавчих оповідань.

1934 р. А. Лотоцький видав 4 томики “Історії України для дітей”. Того ж року побачили світ “Мандрівки Мишки-Гризокнижки по Львову”, оповідання “Три побратими” та ін. Згодом окремими книгами вийшли його історичні оповідання та повісті, георафічно-пізнавальні оповіді: “На світанку”, “Козак Гайда”. Легендарне оповідання про початки Києва (1935);”Княжа Галиця” (1936), “Отрок князя Романа”, “Роксоляна. Історичне оповідання з XVI ст.” (обидві – 1937); “Від Ля Плати по Анди. Землеписне оповідання”; “Колосся Божої Матері. Марійські легенди” (обидві – 1938). А ще побачили світ дуже популярні серед дітей вірші “Пригоди Ромка Помка” (1938), цикл оповідань з вітчизняної історії “Було колись на Україні” (кн. 1 – 5, 1934 – 38), поема “Золоті ворота” (1937), книга “Сім чудів світу” (1939)… Крім того, у співпраці з М. Угриним-Безгрішним – підручник “Коротка граматика української літературної мови”, який вийшов у Рогатині двома виданнями (1936, 1938).

Напередодні Другої світової війни А. Лотоцький написав одну з найкращих своїх книжок – “Княжа слава”. Вийшла вона вже під час німецької окупації – 1942 р. в “Українському видавництві” (Краків – Львів). Крім того, у творчому доробку письменника – низка літературно-критичних та мовознавчих досліджень, науково-популярні, публіцистичні статті та інші твори.

Повернення творчості А. Лотоцького до сучасних читачів активно розпочалось у 1991 р. Приємно, що до цього причетні тернополяни.

Того ж 1991 р. з ініціативи тодішнього головного редактора редакційно-видавничого відділу обласного управління по пресі Б. Мельничука у Тернополі було перевидане оповідання А. Лотоцького “Роксолана”, 1992 р. – збірник його творів “Козак Байда”, куди, крім однойменного, увійшли оповідання “Смертне зілля” і “Три побратими”, а також стрілецька легенда “Чого червоних маків так багато?”. “Казка про змія, князівну і Гриця” А. Лотоцького увійшла разом з творами Р. Завадовича і Б. Лепкого до збірника “Три казки” (Б-ка газ. “Селянська доля”, 1992). Ряд віршів для дітей були представлені в читанках “Рости на щастя України-мами” (1991) і “Я дитина українська” (1993), які уклали й відредагували Б. Мельничук і Б. Проник, а також в антології духовної поезії західноукраїнських авторів “Богославень” (1994, редактори-упорядники Б. Мельничук, М. Ониськів). Сподіваємося, що нинішні видавці не раз звернуть свої погляди до багатої літературної спадщини Антона Лотоцького.

1946 р. А. Лотоцького прийняли у Львові до Спілки письменників України.

Помер письменник 28 травня 1949 р. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

ЛІТЕРАТУРА:

ТВОРИ

Лотоцький А. Княжа слава [Текст] : оповідання : для серед. шк. віку / А. Лотоцький. – Львів: Каменяр, 1991. – 230 с.
Лотоцький А. Козак Байда: іст. оповідання; Стрілецька легенда [Текст] / А. Лотоцький. – Тернопіль: Ред.-вид. відділ управління по пресі,1992. – 120 с.
Лотоцький А. Кужіль і меч [Текст] : іст. повісті для юнацтва / А. Лотоцький. – Львів: Червона калина, 1991. – 336 с. – (Іст. б-ка “Дзвона”. – Ч. 7).
Лотоцький А. Левада пречистої [Текст] : легенди / А. Лотоцький. – Львів: Каменяр, 1993. – 135 с.
Лотоцький А. Роксоляна [Текст] : іст. оповідання з XVI століття / А. Лотоцький. – Тернопіль: Ред.-вид. відділ управління по пресі, 1991. – 380 с.
Лотоцький А. Хрест над Дніпром [Текст] : іст. оповіді про прийняття віри Христової на Україні / А. Лотоцький. – Київ : Соняшник, 1991. – 64 с.

***

Лотоцький А. Дарусина молитва. Молитва. Молитва до Непорочної Матері Божої [Текст] : вірші / А. Лотоцький // Богославень: духовна поезія західноукраїнських авторів / ред.-упоряд. Б. Мельничук, М. Ониськів. – Тернопіль, 1994. – С. 30 – 31, 105–106, 235–236.
Лотоцький А. Михайло семиліток. Тоді, як галич на Галич налітала [Текст] : оповідання / А. Лотоцький // Древо пам’яті. – Київ, 1990. – Вип. 1. – С. 221–225, 280–291.
Лотоцький А. Михайло-семиліток [Текст] : оповідання / А. Лотоцький // Позакласне читання. 6 кл. – Тернопіль, 1998. – С. 78–85.
Лотоцький А. Мудра володарка [Текст] : оповідання / А. Лотоцький // Тернопіль : Тернопільщина літературна. – Тернопіль, 1992. – Вип. 2. – Ч. 1. – С. 27–29.
Лотоцький А. На Запоріжжя [Текст] : оповідання / А. Лотоцький // Український історичний календар’95. – Київ, 1994. – С. 42−44.
Лотоцький А. У святу ніч. Йорданська вода. Святий Миколай іде. Гість із неба. Хитра Маруся. Таки так… Славцьо на грибах. Нема диму. За кару. Підсніжничок. Цікаві мишки [Текст] : вірші / А. Лотоцький // Рости на щастя України-мами: Галицька читаночка / упоряд.-ред. Б. Мельничук, Б. Проник. – Тернопіль, 1991. – С. 13, 16, 24, 25, 26, 115, 155, 186.

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Антін Лотоцький (1881 – 1949) – укр. письменник та історик [Текст] // Лупій Г. Львівський історико-культурний музей-заповідник “Личаківський цвинтар” : путівник / Г. Лупій. – Львів, 1996. – С. 125–126.
Лотоцький Антін (псевд. і крипт. Лотан, Мабал, А. Бей, Вільшенко Антін, Я. Вільшенко, Вуйцьо Танцьо, Я. В.-Ко, Я. В., Тото-Долото та ін.) – поет, публіцист, прозаїк, педагог // Мазурак Я. Літературна Бережанщина: Біограф. довідник. – Бережани, 2000. – С. 85 – 86.
Антін Лотоцький. Укр. письменник [Текст] // Хома В. Літературно-мистецька Козівщина / В. Хома. – Тернопіль, 2003. – С. 31–32.
Лотоцький Антін Львович [Текст] : [особливості творчості “Михайло-семиліток”] // Усі письменники і народна творчість. – Київ, 2007. – С. 190–192.
Лотоцький Антін Львович [Текст] : (біогр. довідка) // Рости на щастя України-мами: Галицька читаночка / упоряд.-ред. Б. Мельничук, Б. Проник. – Тернопіль, 1991. – С. 162.
Мельничук Б. Письменник, син письменника [Текст] / Б. Мельничук // Вільне життя. – 1991. – 24 верес.
Подуфалий В. Антін Лотоцький знову з читачами [Текст] / В. Подуфалий // Русалка Дністрова. – 1993. – № 19.
Подуфалий В. Антін Лотоцький: Життєвий і творчий шлях [Текст] / В. Подуфалий // Лотоцький А. Княжа слава. – Львів, 1991. – С. 5–16.

***

Лотоцький Антін (псевд. і крипт. – А. Вільшенко, Лотон, Тото-Долото, А. Бей та ін.; 13. 01. 1881–28. 05. 1949) [Текст] // Панчук І. Тернопільщина в іменах: довід. / І. Панчук. – Тернопіль, 2006. – С. 101.

Мельничук Б. Лотоцький Антін Львович (13.01.1881–28.05.1949) – письменник, журналіст, видавець, педагог, громадський діяч [Текст] / Б. Мельничук // ТЕС. – Тернопіль, 2005. – Т. 2. К–О. – С 394.
125 років від дня народження Антона Лотоцького (13. 01. 1881–28. 05. 1949) – письменника, журналіста, видавця, педагога [Текст] // Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2006 рік: бібліогр. покажч. – Тернопіль, 2005. – С. 17–18.