Барабашов Микола

Микола Павлович Барабашов – український астроном, відомий своїми дослідженнями з вивчення фотометричних властивостей планет. Народився 30 березня 1894 року у Харкові в родині професора медицини Харківського університету Павла Миколайовича Барабашова та піаністки Валентини Василівни. У 1912 році закінчив 1-у Харківську гімназію і вступив на перший курс фізико-математичного факультету Юр’ївського (нині Тартуського) університету.

Інтерес до астрономії виник у майбутнього вченого ще у підлітковому віці, зокрема після відвідування ним з батьком обсерваторії Каміля Фламмаріона у Парижі. Видатний астроном подарував йому підліткові на згадку свою книгу з надписом :”Моєму новому колезі М.Барабашову від співгромадянина неба”. Свою першу астрономічну статтю Микола написав у 15 років. Після закінчення Харківського університету працював на кафедрі астрономії.

Становлення кар’єри Барабашова припало на нелегкий період громадянської війни. У той час він готувався до отримання професорського звання, працював вчителем, астрономом-спостерігачем в обсерваторії. У 1930 році став директором Астрономічної обсерваторії Харківського університету, а пізніше став ректором університету.
Барабашов є автором більше ніж 600 наукових праць з дослідження фізичних умов на Місяці та планетах, природних небесних тіл тощо.

Ім’ям М.Барабашова зазвано станцію Харківського метрополітену – «Академік Барабашов», вулицю у м.Харкові, кратер на Марсі і Малу планету №2883 – БАРАБАШОВ!

З 1992 року НАН України запровадила Премію ім.М.П.Барабашова, за праці у галузі фізики планет, зірок і галактик!