Мирослав Коцюлим
Мирослав Коцюлим належав до акторів, які, на думку українських театрознавців, визначали творче обличчя не тільки Тернопільського обласного драматичного театру, а усього сучасного вітчизняного. Один із відомих режисерів порівнював його з французьким актором Жаном Габеном і за зовнішністю і за акторською грою. Зіграні Мирославом Петровичем ролі увійшли до “золотого” фонду українського театру.
Народився Мирослав Петрович Коцюлим 7 січня 1943 року в селі Стара Ягілиця, що у Чортківському районі. У дитинстві він мріяв стати священиком, але якось побував у Чернівецькому театрі на виставі «У неділю рано зілля копала». Вона справила на нього таке враження, що хлопець вирішив теж стати актором.
Після закінчення десятирічки Мирослав Коцюлим рік працював у Львівському театрі ім. Заньковецької в реквізиторському цеху, а далі вступив до театральної студії при театрі. З 1963 року працював Тернопільському обласному академічному театрі. Згодом Мирослав Коцюлим став ще й режисером Озерянського самодіяльного народного театру (1969-1997 рр.). 30 років керував цим драматичним колективом, який виріс у народний самодіяльний театр, і який дарував режисеру зустрічі з чудовими людьми, збагачував його як людину і як актора. Село не мислило себе без театру.
Створений Мирославом Петровичем колектив був відомий далеко за межами Тернопільщини. Він з успіхом виступав на конкурсах, фестивалях, свого часу отримав «золоту» та «бронзову» медалі, кубок Леся Курбаса, був лауреатом оглядів художньої самодіяльності. Театр став частиною життя селян і самого режисера. Він любив цей колектив, завжди поспішав на зустріч з хорошими простими людьми, які, після роботи, незважаючи на втому, домашні клопоти, щовечора збирались на репетиції у місцевому будинку культури. Їх навчав секретів творчості, а сам черпав у них життєву силу.
Йому щастило на режисерів. Ярослав Геляс, Рима Степаненко, Анатолій Горчинський, Павло Загребельний, Анатолій Бобровський – усі брали Мирослава Коцюлима у свої спектаклі. Але найбільшою удачею артист вважав зустріч з Федором Стригуном: у кожній із шести вистав, які він поставив на тернопільській сцені, був занятий Мирослав Петрович, до того ж усюди був єдиним на ролі.
За своє життя зіграв чимало ролей: Стецько («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка), Гордій («Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького), Омелько, Пузир («Мартин Боруля», «Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Карагач («Таке довге, довге літо» М. Зарудного), Городничий (Ревізор» М. Гоголя), Ксьондз («Тарас Бульба» за М. Гоголем), професор Радев («Ця маленька земля» Г. Джагорова), Велутто («Моя професія – синьйор з вищого світу» Дж. Скарноччі та Р. Тарабузі) й ін.
Його герої були дуже різними – і серйозними, і веселими, і комічними, але, зігріті талантом Великого Артиста, вони були явищем у нашому театрі. Помер Мирослав Коцюлим 23 листопада 2005 року, похований у Тернополі.
По його смерті дружина та друзі видали книгу як назвали «Душа осяяна талантом». У виданні триста сторінок спогадів про Мирослава Петровича та багато світлин з його життя і творчості.
Література
Вербицька Т. Сто героїв в одному чоловікові [Текст] / Т. Вербицька // Місто. – 2003. – 13 серп. – С. 10.
Душа осяяна театром [Текст] : життєвий і творчий шлях нар. артиста України Мирослава Коцюлима. – Тернопіль : Джура, 2010. – 327 с.
Заморська Л. Мирослава Коцюлима називають легендою Тернополя [Текст] / Л. Заморська // 20 хвилин. – 2011. – 23 лют. – С. 6.
Мельничук Б. Згадуючи Мирослава Коцюлима [Текст] : [бувальщини, пов’язані з іменем М. Коцюлима] / Б. Мельничук // Свобода. – 2015. – 29 трав. – С. 4.
Мельничук Б. Його любили всі [Текст] / Б. Мельничук // Тернопіль вечірній. – 2011. – 27 лип. – С. 5.
Мирослав Коцюлим [Текст] // Садовська Г. Краяни / Г. Садовська, В. Собуцька. – Тернопіль, 2009. – С. 564−567.
Огородник Н. В пам’ять про світоча тернопільської сцени [Текст] / Н. Огородник // Тернопіль вечірній. – 2011. – 23 лют. – С. 8.
Пам’ятаємо про Мирослава Коцюлима [Текст] // Тернопіль вечірній. – 2010. – 24 лист. – С. 7.
Попович Ж. Комічний трагік і трагічний комік Коцюлим [Текст] / Ж. Попович // Тернопіль вечірній. – 2003. – 16 січ. – С. 11.
Проник Б. Мирослав Коцюлим: «Театр? Це моє життя» [Текст] / Б. Проник // Вільне життя. – 2001. – 6 січ. – С. 4.
Садовська Г. «Він був митцем – смішним і трагічним» [Текст] / Г. Садовська // Вільне життя. – 2007. – 28 лист. – С. 4.
Садовська Г. Він міг розсмішити навіть журбу [Текст] / Г. Садовська // Вільне життя. – 2006. – 25 лист. – С. 4.
Садовська Г. І рядовий і генералісимус [Текст] / Г. Садовська // Вільне життя. – 2003. – 11 січ. – С. 4.
Садовська Г. Посвята Мирославу Коцюлимові [Текст] / Г. Садовська // Вільне життя. – 2006. – 2 груд. – С. 8.
Садовська Г. 7 січня 70 років від дня народження Мирослава Петровича Коцюлима – актора, народного артиста України [Текст] / Г. Садовська // Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2013 рік: бібліогр. покажч. – Тернопіль, 2012. – С. 23−26.
Собуцька В. Він був Король. Він в світ поїхав…Дорога губиться в снігах [Текст] / В. Собуцька // Свобода. – 2007. – 24 лист. – С. 8.
Собуцька В. На відстані душі, на відстані сльози, на відстані самого серця [Текст] / В. Собуцька // Соломія. – 2011. – № 1. – С. 1, 3.
Сушкевич В. Актор Мирослав Коцюлим [Текст] / В. Сушкевич // Русалка Дністрова. – 1993. – № 6.