У ХХ столітті українці пережили три масових голоди: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років.
Наймасштабніший з них визнано Голодомором – геноцидом проти українського народу, вчиненим комуністичним тоталітарним режимом у 1932-33 роках.
Цьогоріч минають 90-ті роковини Голодомору, а вшанування пам’яті жертв сталінського режиму відбувається під час повномасштабної війни росії проти України.
Знову проти українців росіяни застосовують геноцидні практики…
До Дня пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років бібліотека організувала ряд заходів.
Так, 23 листопада в літературному просторі “Читай! Мрій! Дій!” учнівська молодь слухала про трагедію Голодомору, висвітлену в різні роки українськими письменниками й поетами. Огляд художніх творів та їх аналіз відвідувачам заходу представила філологиня, редакторка відділу соціокультурної діяльності Тернопільської обласної бібліотеки для молоді Теодозія Федорович. Своєрідний поетичний екскурс з історії України – нову поему “Незламна” зачитала авторка, відома тернопільська літераторка Василина Вовчанська. Модерувала захід кураторка клубу поціновувачів сучасної української літератури “ЛітПростір” Лідія Грищук.
Бесіда “Трагедія Голодомору в українській художній літературі” транслювалася на сторінці бібліотеки в соцмережі й доступна до перегляду ->
Виставку історичних документів, спогадів та свідчень очевидців, публікації, розвідки, розслідування, статті, матеріали конференцій, які розкривають перебіг, причини та наслідки трагедії Голодомору для українського народу ми опублікували на сайті нашої бібліотеки під назвою “Забуттю не підлягає”.
Перейти до перегляду виставки “Забуттю не підлягає” ->
За цим покликанням можна подивитися й відеоогляд виставки ->
У цьому році День пам’яті жертв голодоморів припадає на 25 листопада. Долучіться в цей день о 16.00 до Загальнонаціональної хвилини мовчання. Згадайте про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.
Закликаємо також людей по всьому світу засвітити вогник у домівці як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.
Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!
