Є люди-епохи, а е люди — кілька епох. Такою особистістю був останній командир УПА Василь Кук. Він народився до Першої світової війни, пережив лихоліття Другої світової, розквіт і згортання діяльності УПА, потрапив у радянський полон і разом з Україною отримав омріяну свободу в 1991-му.
Як сімейна скрута вплинула на його погляди? Коли він загорівся ідеєю збройної боротьби? Як пережив смерть братів Ілька й Іларія, яких стратила польська влада? Як вибудовував мережу ОУН у Дніпропетровську й перебував у підпіллі на Волині й Галичині? Як продовжував тиху боротьбу в 1970-1980 роках й отримав «друге дихання» після незалежності?
На всі ці питання відповідає історикиня Аліна Понипаляк, яка на сьогодні найґрунтовніше дослідила життя й діяльність Василя Кука. Роки, проведені в архівах, спілкування з рідними й людьми, які особисто знали командира, відвідування місць, де жив і творив Василь Кук, — усе це допомогло показати, яким був Кук та як він боровся за українську незалежність.
Понипаляк А. Останній командир УПА
