Прокоф’єв Сергій
Сергій Прокоф’єв – один з найяскравіших талантів у світі музики, чиє ім’я знаходиться на вершині списку найбільш виконуваних композиторів ХХ століття. Ім’я цього неперевершеного майстра тісно пов’язане з багатьма країнами світу: Росією, США, Францією, Німеччиною, але народився Сергій Прокоф’єв в Україні, про що ніколи не забував і чим пишався. Не випадково саме в нашій країні 2011 рік був оголошений роком Прокоф’єва.
Народився Сергій 23 квітня 1891 року в маєтку Сонцівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині це село Сонцівка Покровського району Донецької області). Батько був вченим-агрономом, мати займалася дітьми. Саме мама, яка дуже любила грати на фортепіано, щовечора влаштовувала домашні концерти, угледівши в синові тяжіння до музики, стала навчати його основам нотної грамоти.
Вперше за фортепіано Сергій сів у 5 років, а вже за кілька місяців написав перші п’єски. Мати старанно занотовувала всі його твори в спеціальний зошит, завдяки чому ці дитячі роботи збереглися для нащадків. До 10 років Прокоф’єв склав чимало творів, зокрема дві опери. Батьки розуміли, що такий талант потрібно розвивати. У 13 років Сергій подався до Санкт-Петербурга й вступив до консерваторії. Там його наставниками стали відомі музиканти – Римський-Корсаков, Вітолс, Лядов, Черепнін. У 1909 році Прокоф’єв закінчив консерваторію як композитор, у 1914 – як піаніст, у 1917 – як органіст. У цей період він створив опери “Маддалена”, “Гравець”. На випускному іспиті Прокоф’єв блискуче виконав свій Перший концерт, за що був удостоєний премії імені Антона Рубінштейна.
Після жовтневих подій 1917-го року Сергій розумів, що залишатися в цій країні безглуздо, тому вирушив до Японії, потім перебрався до США. Звідти, прагнучи підкорити світову авдиторію, гастролює у Франції, Німеччині, Англії, Італії, Іспанії. Водночас пише великі твори – опери “Любов до трьох апельсинів”, “Вогненний ангел”, балети “Сталевий скок”, “Блудний син”, “На Дніпрі” й інструментальну музику.
Концерти в Іспанії стали доленосними, там він познайомився з дочкою російських емігрантів – Кароліною. Невдовзі вони одружилися, пізніше у пари народилося двоє синів – Святослав і Олег.
У 1927-му та 1929-му Сергій із концертами відвідав Київ, Харків, Одесу, Москву та Ленінград. Йому так сподобалася тепла зустріч на Батьківщині, що за кілька років Прокоф’єв вирішив повернутися. У 1932 році разом із дружиною та дітьми перебралися до Радянського Союзу.
Із середини 1930-х років творчість Прокоф’єва досягла зеніту своєї слави. Він пише твори, яким судилося стати шедеврами світової класики.
У 1938-му Прокоф’єв поїхав на останні гастролі до Европи й США. Успіх беззаперечний, слухачі, як і критики – підкорені. Сергію Сергійовичу навіть запропонували вигідний контракт у Голлівуді, проте композитор відмовився.
Як і багато інших видатних особистостей, Сергій Сергійович мав дуже непростий характер, а його творчість і досі викликає палкі дискусії серед фахівців і любителів музики. Прокоф’єв вражав людей, які його знали, надзвичайною для композитора зібраністю, цілеспрямованістю, іноді навіть різкістю. До написання музики він ставився надзвичайно серйозно, ще в ранньому дитинстві твердо вирішивши присвятити цьому своє життя. У десять років майбутній композитор написав свій перший, цілком гідний музичний твір, і з тих пір з-під його пера вийшло 11 опер, 7 балетів, 7 симфоній, 8 концертів для сольного інструмента з оркестром, а також значна кількість ораторій і кантат, прекрасні твори камерної вокальної та інструментальної музики, музики для кіно і театру. Всього він написав понад 130 музичних творів і, на думку багатьох критиків, створив свій ні на що не схожий музичний стиль. Про Сергія Сергійовича говорили, що він ще за життя став справжнім класиком.