Тернопільщина мистецька. Олекса Шатківський
Шатківський Олекса Якович — український живописець, графік, сценограф, педагог.
Народився 29 травня 1908 року в м. Почаєві, на хуторі Сміхи. Звідси і родинне прізвище, згодом замінене на Шатківські.
Задавнє прізвище Сміх-Шатківський митець інколи використовував у зрілому віці, підписуючи так деякі свої твори.
Шлях до вершин мистецтва був дуже непростим.
Під час Першої світової війни сім’я Шатківських у статусі біженців перебувала на Катеринославщині, де Олекса почав ходити до школи. У серпні 1918 року Шатківські повернулися на рідні терени. Олекса відновив навчання у школі с. Будки, а за рік продовжив його в Почаївській семирічці.
1 вересня 1926 року хлопець виконав свій перший екзаменаційний малюнок (натурна студія вуха) і вступив до малярської школи Почаївської Лаври. Навчався в уже відомого на той час живописця Олександра Якимчука, чиї зв’язки з Польщею зумовили його подальше навчання у Варшавській академії мистецтв (1931 – 1939). Викладачі з фаху – Олександр Якимчук, Владислав Скочиляс, Тадеуш Прушковський, Леон Вичулковський.
За час навчання Олекса Шатківський здобув 14 нагород та відзнак. Став членом Українського мистецького гуртка “Спокій” – емігрантського осередку молодих творчих людей з України, яких доля закинула до Польщі. Виставлявся у Варшаві, Львові, Рівному, Луцьку, на міжнародній студентській виставці в Румунії.
Крім олійного живопису, художник оволодів багатьма графічними техніками. Його графічні роботи засвідчують добру фахову підготовку. Тремтливою красою вражає відома ліногравюра “Проліски”, любов’ю до простої української людини дихають естампи “Селянин” та “Жебрак”, політичною зрілістю наповнена робота “В’язень Берези Картузької”.
З олійних творів тих часів привертають увагу натюрморти, сюжетні композиції та портрети.
Із вересня 1939 р. О. Шатківський почав працювати вчителем малювання у Почаївській середній школі. Було нелегко: людські долі перемелювала репресивна сталінська машина.
Після відступу фашистів став художником Тернопільського обласного драматичного театру імені Т. Шевченка.
Переїхавши до Львова, викладав в училищі прикладного мистецтва та інституті прикладного мистецтва, а згодом – в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова. Працював у галузі станкового живопису та графіки. В роботах цього періоду відчувається новий підхід художника до виконання творів (“Руїни Тернополя”, “Здають зерна”, “Ковалі в кузні”, “Дружина”).
У 1956 – 1957 рр. тяжка хвороба надовго прикувала О. Шатківського до ліжка. Ціна кожного прожитого дня подесятерилась, і розквітли його полотна всіма кольорами радості й смутку.
Його твори експонували у Кременці, Тернополі та Києві, на виставці львівських художників у Москві, а в 1969 р. – у залах Львівської картинної галереї.
Почуття міри й висока мистецька культура характерна для кращих робіт майстра – “Квіти на круглому столі”, “Золота осінь”, “Мальви”.
Не чужим був для митця портретний живопис. Спокійна мудра задума юнки (“Дівчина з Волині”), схвильованість і благородність жінки (“Знайома”), радість праці художника (“Автопортрет”) – цим творам притаманний вишуканий колорит.
Викликають інтерес тематичні полотна О. Шатківського – “Стежка”, “На пасовищі”, твори, присвячені перебуванню Т. Шевченка на Кременеччині.
Помер художник 28 червня 1979 р. у Львові.
Більше про відомого земляка читайте на ресурсі “Вони прославили наш край”та в Проекті на підтримку пам’яті Олекси Сміх-Шатківського
Книга О. Сміх-Шатківського “Графіка” є у фонді нашої бібліотеки. Запрошуємо до читання.