XVII століття с. Токи, Підволочиський район
У Середньовіччі село Токи входило до складу Ожиговець – тепер село на Хмельниччині, що розташоване поруч, за Збручем. В історичних джерелах спорудження Токівського замку датується кін. XVI – поч. ХVIІ ст. Фундатором його був Януш Збаразький, брацлавський воєвода, який походив з родини ополячених українських князів Збаразьких, що брали активну участь у тодішньому політичному житті Польщі.
Замок звели за останніми правилами тодішньої оборонної науки, і його зарахували до одного з найміцніших укріплень на Волині. Та після смерті Я. Збаразького у 1608 році його сини Юрій і Христофор не приділяли Ожигівцям значної уваги. У 1631 р. з вигасанням роду Збаразьких містечко і замок перейшли у власність князів Вишневецьких, які володіли Ожигівцями до 1744 року. Тоді замок перейшов до родини Чарнецьких, а потім – Матковських.
Не виключено, що у твердині частину свого дитинства провів відомий ворог козаків Ярема Вишневецький. У ті часи на замок часто нападали татари, та здобути його не змогли. Уперше мури Токів упали в 1648 р. перед козацьким військом. Тоді замок зруйнували, залогу знищили, а в’язнів визволили. Проте загинуло й багато козаків, про що свідчать козацькі могили, які збереглися до сьогоднішнього дня.
Остаточно замок у Токах зруйнували турки в 1675 році. Тоді військо великого візира Османської імперії Ібрагіма Шишмана після невдалих спроб здобути цитадель облогою відійшло, небезпека, здавалося б минула. Через деякий час перед брамою Токів зупинився змучений і поранений вершник і почав просити про допомогу. Змилосердившись, оборонці відчинили браму, і в цей час орда напала із засідки. Усіх, хто був у замку, розлючені нападники знищили або взяли в полон. Урятувалися лише керівник охорони з малолітнім сином. Вони втекли таємним підземних ходом до Ліскової долини, перечекали небезпеку і повернулися в Токи, започаткувавши поширений і сьогодні рід Литвинів.
У 1772 році, коли Збруч став кордоном, замок і поселення Токи перейшли до складу Австрії. Ожигівці залишилися у складі Речі Посполитої, а в 1793 році їх захопила Російська імперія. Кордон розʼєднав родини, але селяни, як розповідається в старих оповідках, ще довгий час таємно ходили один до одного, користуючись замковими підземеллями.
З втратою оборонного значення дві вежі й значну частину мурів поступово розібрали на господарські потреби. Східну башту до основи розібрали під час Першої світової війни (під час перебування російської армії проклали дорогу між Волочиськом і Підволочиськом), а західну − вже в 1950-х роках.
Література
Замок кінець XVI ст. с. Токи Тернопільської області [Текст] // Замки та фортеці. – Київ, 2007. – С. 262–263.
Лещишин А. Витвір людської майстерності і природи [Текст] : [історія села Ожигівці і Токівського замку] / А. Лещишин // Місто. – 2011. – 23 берез. – С. 17.
Село з мальовничими руїнами замку [Текст] // Підволочиська земля в спогадах емігрантів. – Тернопіль, 1993. – С. 112–115.
Токи [Текст] // Мороз В. Замки і фортеці Тернопілля / В. Мороз. – Тернопіль: Підручники і посібники. – 2011. – С. 107–109.
Токівський плацдарм [Текст] // Бурма В. Привиди старих замків (Тернопільщина) / В. Бурма. – Тернопіль, 2011. – С. 287–296.
