Юрчак Василь
Відомий поет та історик театру Степан Чернецький, який деякий час співпрацював з Василем Юрчаком, як його режисер, залишив нам такі слова: «Один з великих, може найбільших артистів, які будь-коли ходили по українській сцені в Галичині. Хто з нас не знав Юрчака? Кому з нас не стоїть перед очима та мила постать: появиться на сцені й засміється – сміється весь театр, а заридає – відгомоном її плачу тремтять і сцена і люди. Юрчак був серйозний, глибокий народний драматичний талант. В його голові було так багато драматичного виразу й сили, що саме тут вдирався він на вершини творчості у всій його силі та глибині. Умів устами, обличчям, очима, рухами снувати фрагменти якихось ліричних мелодій чи цілих поем. Був це тип «актора» з «Божою іскрою» у грудях».
Відомі майстри сцени А. Бучма, М. Крушельницький, Є. Коханенко з гордістю називали Юрчака «своїм учителем». Лесь Курбас на лекціях розповідав студентам, як Юрчак різьбив вміло свої типи, приходив на репетиції з готовою, відшліфованою роллю.
Народився Василь Юрчак 26 серпня 1876 року у Скалі-Подільській Борщівського району Тернопільської області.
Перша вистава, побачена в дитинстві, залишила незгладимий слід у серці. Мрія про зачарований світ сцени не покидала Юрчака. Двадцятилітнім вступив до театру товариства «Уркаїнська бесіда» у Львові. Спочатку виступав у масових сценах, хорах, грав невеликі ролі.
Вже через рік його гру називають «свіжим талантом», особливо у ролі знаменитого виконавця сільських типів. Першими його ролями були гуцул Степан у «Верховині» Коженьовського, бездомний парубок з добрим серцем Микола у «Наталці Полтавці», газда Сухий у «Скапаному світі» Оркана. У театральні сезони 1900-1905 років Юрчак несе велике навантаження провідних ролей у виставах, його полюбив глядач. На цей час у постановках режисера Стадникова створив художні образи Миколи Задорожнього в «Украденому щасті» І. Франка, Петра у «Владі темряви» Толстого, хитрого Феногена у «Хазяїні» Карпенка-Карого.
Значущою сторінкою у творчій біографії В. Юрчака була його співпраця на галицькій сцені з корифеями театру М. Заньковецькою і режисером М. Садовським. В. Юрчак прославився найкраще у ролях світової класики, у так званій новій європейській психологічній драмі – у виставах п’єс І. Франка, І. Карпенка-Карого, Г. Ібсена, К. Гуцкова, Я. Гордіна. Л. Толстого, А. Чехова.
Вершиною творчості В. Юрчака був образ селянина, скривдженого долею, Миколи Задорожного у виставі «Украдене щастя» І. Франка. Нікому з виконавців цієї ролі до 1939 року, навіть здібним акторам, не вдавалося так близько підійти до авторського розуміння образу Задорожного. Юрчак, за спогадами сучасників, грав Задорожного живим, наче привезеним селянином з батьківщини, без особливого гриму, у бойківській одежі.
Василь Юрчак створив і цілу галерею комедійних образів. Актор мав свої погляди на комедійні ролі. Він відтворив у цих ролях вади, дивацтво, відхід комедійних героїв від норм людяності, а не смішив ними глядача заради розваги, бо розумів, що закладена в них автором критика негативних суспільних явищ повинна нести виховний резонанс їх осудження глядачем. Серед його комедійних ролей були Боруля і слуга Омелько у «Мартині Борулі», Прокіп Сірко в «За двома зайцями», у п’єсах Гордіна «Міралє Ефрос» і в «Сатані».
Про роль слуги Осипа «Ревізорі» Гоголя газета «Буковина» писала: «Незрівнянним слугою був Юрчак. Про цього артиста можна без перебільшення сказати, що він навіть не силкується грати. Його голос, його рухи мали в собі щось такого природного, такого само собою зрозумілого, що не можна було намилуватися ним…».
За 19 років сценічної праці В. Юрчак зіграв понад 85 ролей, які золотими літерами записані в історії українського театру. Тяжка хвороба передчасно звела Юрчака в могилу 28 вересня 1914 року. Похований великий артист в Теребовлі.
Ім’ям В. Юрчака названо вулицю у Теребовлі й Тернополі.
Література
Медведик П. Воістину великий актор [Текст] : (до 120-річчя від дня народження В. Юрчака) / П. Медведик // Тернопілля 96 : регіон. річник. – Тернопіль, 1996. – С. 540−541.
Василь Юрчак [Текст] // Рудницький М. І. В наймах у Мельпомени [Текст] / М. І. Рудницький. – Київ, 1963. – С. 200−212.
Юрчак Василь Михайлович [Текст] // Митці України : енциклопед. Довідник. – Київ, 1992. – С. 669.
Юрчак Василь Михайлович [Текст] // УРЕ. – 2-ге вид. – Київ, 1985. – Т. 12. – С. 481.
Медведик П. Юрчак Василь Михайлович [Текст] / П. Медведик, Л. Щербак // Тернопільський енциклопедичний словник. У 4-х т. – Тернопіль, 2008. – Т. 3. – С. 672.