Буданівський замок

1550 р. с. Буданів, Теребовлянський район

 Збудований з ламаного каменю коричнево-сірий Буданівський замок стоїть на порослій деревами горі над долиною Серету за 51 км від Тернополя. Ця чотирикутна споруда є найвищою в селі. На перший погляд, це тихе і затишне місце. Проте туристів сюди майже не возять, бо вже понад 50 років у замку діють психіатрична лікарня і психоневрологічний диспансер. Можливо, саме тому, що в неї є господар, пам’ятка збереглася. Утім, немає вже біля стін ні глибоких ровів, ні валів, ані брами. Обсипалася й криниця, що, за деякими припущеннями, сягала 100 м завглибшки. Звідти можна було потрапити у довгі підземні переходи.

Буданів вперше згадується у джерелах під 1549 р., коли місцеві маєтності перейшли у володіння до галицького воєводи Якуба Будзановського. Цікаво, що воєвода змінив назву села Скомрусь на Будзанів, яке і так звалося до 1946 р., поки радянська влада не зробили цей населений пункт Будоновим. У 1550 р. Я. Будзановський для захисту цього місця від татарських набігів розпочав будівництво дерев’яної фортеці. Однак, це не зупинило татарів, які все ж пограбували Буданів та знищили фортецю. Тому на поч. ХVІІ ст. на місці зруйнованих укріплень на кошти Яна та Марціна Ходоровських споруджується мурована фортеця. У 1631 р. брати Ходоровські продають замок Александру Сєненьському, а пізніше ця оборонна споруда переходить до сімейства Лєвочинських.

Під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького замок не один раз брали в облогу козацькі війська, поки в 1651 р. вони його не здобули та не зруйнували. Однак, в 1672 р. новий господар міста (на той час Буданів був містом, а не селом) Томаш Лужецький відновив замок, але ненадовго. В 1675 р. під час чергової польсько-турецької війни замок знищили війська паші Ібрагіма Шишмана, зокрема, він піддався сильним артобстрілам. Після цього за висновками військової комісії фортецю вирішили не відновлювати для оборонних цілей.

Спаленим і зруйнованим замок простояв 90 років. У 1765 р. завдяки власникам міста Євстахієві та Маріанні Потоцьким дві вежі й західну частину укріплень перебудували в костел, який згодом прикрасили скульптури роботи Йоана Георга Пінзеля. У 1846 р. реставрували й північну частину тверді. У ній розташували монастир Сестер Милосердя зі школою і шпиталем.

Під час двох світових воєн пам’ятку теж руйнували, та, зрештою, зробили ремонт і 1956 р. відкрили лікарню. Тільки на одній з веж, що водночас слугує стіною костелу, дивом збереглася таблиця, яку місцеві поляки встановили у 1928 р. на честь десятиліття відновлення своєї держави.

Пам’ятка помалу відновлює життя: храм знову віддали місцевій римо-католицькій громаді, тут відбуваються літургії, а невдовзі, можливо, церкві віддадуть ще частину будівель. Існує ідея переносу психіатричної клініки та створення тут музейно-туристичного об’єкту.

Література

Буданів // Мороз В. Замки і палаци Тернопілля = The Castles & Palaces Ternopillya / В. Мороз. – Тернопіль : Мандрівник, 2015. – С. 14-15.

Буданів // Палков Т. Замки Тернопілля : історія та легенди : путівник / Т. Палков. – Львів : Ладекс, 2011. – С. 7.

Замок у Буданові // Ягодинська М. Замки Тернопільщини / М. Ягодинська, Б. Строцень. – Харків : Фоліо, 2018. – С. 60-61.