29 квітня — особливий день для тих, хто живе у ритмі танцю. Його відзначення ініціювала Міжнародна рада танцю, в день народження французького балетмейстера Жана-Жоржа Новерра, який увійшов в історію як «батько сучасного балету». Танцюристи, звичайно, вважають, що свято танцю у них щодня, але й офіційну дату люблять та відзначають особливо.
Вклад Жанна Жоржа Новерра у розвиток танцю неоціненний. Завдяки цьому майстру танець став самодостатнім видом мистецтва, справжнім дійством, мистецьким шедевром. Новерр розробив принципи героїчного балету і балету-трагедії. У 1759 році вийшла його знаменита праця “Листи про танець і балети”, де Новерр обґрунтував принципи балету-п’єси, втілюваного засобами дієвих пантомім і танцю у співпраці композитора, хореографа та художника.
За задумом засновників головна ідея цього свята — об’єднання всіх напрямків танцю, як єдиної форми мистецтва, а сам День танцю — це привід для його вшанування, а ще — це показ здатності долати політичні, культурні та етнічні межі, можливість об’єднати людей в ім’я дружби і миру, дозволяючи їм говорити однією мовою — мовою танцю.
І, звичайно ж, у цей день увесь мистецький танцювальний світ — колективи театрів опери і балету, сучасні танцювальні трупи, ансамблі сучасного бального і народного танцю та інші як професійні, так і самодіяльні артисти — відзначатимуть своє професійне свято. Форми ж святкування вельми різноманітні — від традиційних концертів і виступів до танцювальних флешмобів.
Найбільш чуттєвий танець сучасності, безсумнівно, – танго. Цей танець виник у 1890-му році в Аргентині, але швидко став популярним у Європі.
Найкращими танцюристами у світі вважають бразильців, однак по інший бік океану представники слов’янського світу – українці не поступаються у майстерності. Адже саме нам належить рекорд з масового одночасного танцю. Встановили його в 2011 році у Кропивницькому: 14 585 осіб зібралися на стадіоні та станцювали «рок-н-рол».
При всій своїй красі та легкості, танці — важка праця і самодисципліна, щоденні репетиції і тренування. Тому вибирають цю професію ті, хто жити не може без музики, чиє серце б’ється з нею в такт, а ноги постійно повторюють па.