Захарчук Євген
Євген Михайлович Захарчук народився 14 грудня 1882 року в селі Гадинківці Гусятинського району в селянській родині. Після закінчення сільської школи обдарованого хлопця прийняли до Тернопільської української гімназії. Завдяки гарному голосу влаштувався у бурсу, де співав у церковному хорі. Зумів закінчити три курси, а далі через нестатки сім’ї змушений був кинути навчання. Далі Євгена мобілізували до австрійського війська. Після закінчення служби подався за Збруч з надією знайти роботу за покликанням.
У 1909 році потрапив у Київ, вступив у колектив першого стаціонарного театру, який заснував Микола Садовський. Трохи згодом Микола Садовський запросив до себе в театр Леся Курбаса з групою галичан. З ними продовжував працювати і Євген Захарчук. Однією з найважливіших ролей, яку виконував Євген Захарчук, була роль Івана Мазепи у трагедії Юліуша Словацького «Мазепа». Це було його творче сходження.
Саме тут, у Надніпрянській Україні, Є. Захарчука застали революційні події. Євген вирішив туди, де творилася молода українська держава. Колишній капрал австрійської армії влився в ряди охоронців Києва від навали більшовицьких військ. Його призначили сотником, він очолив підрозділ «Вільного козацтва», також брав участь у повстанні проти гетьмана Сагайдачного. Згодо працював у Київському часописі «Державні вісті» – органі Центральної Ради.
У кінці 1919 року Є. Захарчуку пощастило повернутися в Галичину. Деякий час жив в Тернополі, Станіславові. Та нелегко було знайти місце за покликанням. Незвідані шляхи знову повели його до Києва, тепер уже радянського. Там він очолив робітничий театр на Лук’янівці.
У 1921 році Євгена Захарчука було арештовано «за участь в петлюрівській шпигунській організації». Декілька місяців тривало слідство, однак Є. Захарчук зумів довести свою невинність. Режисер О. Корольчук та уславлена актриса М. Заньковецька офіційно взяли його на поруки і Захарчука звільнили з-під варти. Декілька років поневірявся на різних роботах, згодом отримав запрошення працювати в театр «Березіль» у Харкові. У цей період співпрацював з Дмитром Грудиною в новоутвореному Українському народному театрі і поставив там «Богдана Хмельницького», «Облогу Буші» М. Старицького, «Вія» М. Кропивницького, «Рожеве павутиння» М. Мамонтова.
З осені 1927 року працював у Київському робітничому українському театрі, а у 1929 році поповнив колектив Київського польського державного театру УРСР. Перебування в театрі випало якраз на роки масових переслідувань і репресій. Щоб уникнути репресій Євген Захарчук восени 1932 р. переїжджає до Москви, працює на сцені театру Червоної Армії, відтак три роки в Московському українському державному театрі. У березні 1934 р. «за шкідливу пропаганду» цей театр було закрито і Є. Захарчук вирушає до Мінська, а згодом повертається знову до Києва. Найважливіші ролі Є. Захарчука цього періоду: Чорнота («Богдан Хмельницький» М. Старицького), Курц («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Дряквін-Кублицький («Фея гіркого мигдалю») І. Кочерги.
В квітні 1937 Євген Захарчук був заарештований органами НКВС у Києві; в жовтні того ж року засудили до розстрілу. Реабілітований у вересні 1994.
Література
Гасай Є. Доля актора [Текст] / Є. Гасай // Вільне життя. – 2003. – 8 лют. – С. 2.
Євген Захарчук [Текст] // Рудницький М. І. В наймах у Мельпомени / М. І. Рудницький. – Київ : Мистецтво, 1963. – 343 с.
«Олтар скорботи» [Текст] : театральні діячі України – жертви сталінського терору / автор есе Л. Томашпільська // Вітчизна. – 1996. – № 5-6. – С. 79-80.
* * *
Гасай Є. Захарчук Євген Миколайович [Текст] / Є. Гасай // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. – Т. 1 : А—Й. – С. 628.