(1982-2014)
Андруник Петро Петрович – український військовик, солдат 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України.
Народився 16 червня 1982 року, смт Мельниця-Подільська, Борщівського району. У 1999 році закінчив Мельнице-Подільську школу. У навчанні не був відмінником, проте активно брав участь у спорті, громадському житті школи. Закінчив Кам’янець-Подільське ПТУ № 26 (здобув фах монтажника санітарно-технічних систем і устаткування). З 18 років захоплювався мисливством. Займався підприємницькою діяльністю спочатку в Кам’янці-Подільському, потім у Мельниці-Подільській.
Брав активну участь у Революції Гідності, а у вересні 2014 року був мобілізований як доброволець. Згодом Петро звернувся до органу місцевого військового управління, і його було мобілізовано до новоствореної бригади Національної гвардії України в Харкові. Після відповідної підготовки у листопаді 2014 року бійця разом з бойовими побратимами відрядили до зони проведення антитерористичної операції, де він виконував ризиковані завдання з доставки до бойових постів боєприпасів, палива та інших речей, необхідних для ведення бойових дій.
Уранці 25 грудня 2014 року Петро виконував бойове завдання – доставляв паливно-мастильні матеріали. Між блок-постами № 25 та 34, поблизу села Оріхове Попаснянського району Луганської області, його автомобіль КрАЗ наїхав на фугас і підірвався. Воїн отримав травми, не сумісні з життям.
27 грудня 2014 року Петро був похований на батьківщині, на цвинтарі смт. Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області. На фасаді загальноосвітньої школи, у якій навчався герой, на його честь встановлено меморіальну дошку.
У березні 2015 року Указом Президента України № 176/2015 «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» Петра Андруника було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Література
Мадзій І. Любив життя і Україну [Текст] // Вільне життя плюс. – 2015. – № 4. – С. 3.