Ще за життя вона була найвидатнішою співачкою світу. Виступати з нею на одній сцені вважали за честь Федір Шаляпін і Енріко Карузо. Її розкішний сопраноу чотирьох октави звучав із найвідоміших сцен планети! Усе це – про славетну галичанку Соломію Крушельницьку.
Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в с. Білявинці, тепер Бучацького району, в родині священника. Вона зрозуміла свій потяг до пісні, коли їй виповнилося десять років. Брала участь у хорах і виставах аматорських театрів у рідному селі. Вперше в 11 років виступила у хорі «Руської Бесіди» в Тернополі.
У 1893 р. Соломія закінчила Львівську консерваторію, отримала диплом з відзнакою і медаль. У дипломі було зазначено: «…має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени…» Львівський оперний театр відразу запросив молоду співачку до трупи. На сцені Львівської опери Соломія Крушельницька дебютувала, коли їй виповнився 21 рік. Саме тоді її помітила італійська прима Джемма Беллінчоні, яка переконала дівчину продовжити навчання в Італії.
У другій половині 1890-их років почались її тріумфальні виступи на сценах театрів Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі в операх «Аїда», «Трубадур» Д. Верді, «Фауст» Ш. Гуно, «Страшний двір» С. Монюшка, «Африканка» Д. Мейєрбера, «Манон Леско» і «Чіо-Чіо-Сан» Д. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе, «Електра» Р. Штрауса, «Євгеній Онєгін» і «Пікова дама» П. Чайковського та інших.
Відомий італійський музикознавець Рінальдо Кортопассі зазначав: «У перші десятиліття ХХ століття на оперних сценах світу владарювали чотири особи чоловічої статі – Маттіа Баттістіні, Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їхніх висот, аби стати врівень із ними. Маю на увазі Соломію Крушельницьку…».
У 1895 – 1898 рр. С. Крушельницька гастролювала у Львові, Кракові, італійських містах, на півдні Франції. У зимовому сезоні 1896 – 1897 рр. виступала у складі італійської оперної трупи в Одесі.
У 1897 році Соломія п’ять місяців з тріумфом виступала в столиці Чилі Сантьяго. За чилійським звичаєм на знак безмежної поваги до великого таланту співачки у театрі після вистави випустили білих голубів. Це був зеніт світового визнання української зірки.
17 лютого 1904 року в міланському театрі «Ла Скала» Джакомо Пуччіні представив свою нову оперу «Мадам Баттерфляй». Ще ніколи композитор не був так упевнений в успіху, але глядачі обурено освистали оперу. Славетний маестро почувався розчавленим. Друзі вмовили Пуччіні переробити свій твір, а на головну партію запросити Соломію Крушельницьку. 29 травня на сцені театру «Ґранде» в Брешії відбулася прем’єра оновленої «Мадам Баттерфляй», цього разу – тріумфальна. Публіка сім разів викликала акторів і композитора на сцену. Після вистави зворушений і вдячний Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».
Мало хто знає, що Соломія Крушельницька виконувала пісні на 8-и мовах. Її закидали пропозиціями керівники нью-йоркської Метрополітен-опери, лондонського Ковент-Гардена, а в італійській Ла-Скала її приймали як свою. Запрошуючи Крушельницьку, оперні агенти отримували гарантовані аншлаги. Зафіксовано випадок, коли після виступу її 17 разів викликали на біс. А в далекій Аргентині Соломію настільки любили, що запросили виконати державний гімн на святкуванні 100-річчя незалежності.
У свої концерти Крушельницька обов’язково включала кілька номерів з українськими народними піснями. Ці пісні співачка виконувала завжди, коли публіка викликала її на біс. Навіть у палаці російського царя Миколи II Крушельницька співала українською мовою. Після її тріумфального виступу в Санкт-Петербурзі співачка була запрошена заспівати перед монаршою сім’єю для вузького сімейного кола. Виконавши кілька арій, вона заспівала «Веснівку» на слова Маркіяна Шашкевича.
Насичений гастрольний графік вимагав жорсткої дисципліни як в харчуванні, так і в розпорядку дня. У день виступу, шануючи голос, Крушельницька ні з ким не розмовляла. У театрі з’являлася за дві години до вистави і сама себе гримувала. Соломія Крушельницька була першою жінкою, що сіла за кермо автомобіля. У ті часи навіть багато чоловіків не могли похвалитись таким вмінням, а вона завжди сама добиралася до місця проведення своїх виступів.
Соломія була люблячою дочкою та сестрою. З тринадцяти років вона матеріально допомагала родині, купила будинок у Львові, щоб забезпечити помешканням рідних. Гонорарів їй вистачало, аби зберігати свою самостійність. Крушельницька відмовлялася приймати від залицяльників коштовності, а тим більше пропозиції руки і серця, бо найчастіше за ними лунало прохання залишити сцену. Соломія Крушельницька вийшла заміж у 38 років за італійського адвоката Чезаре Річчоні. Він не висував умов і не встановлював обмежень. Пара не хотіла публічності, тому в 1910 році закохані вінчалися в одній із церков Буенос-Айреса.
У 1939 році після смерті чоловіка Крушельницька повернулася в Україну, а коли розпочалася Друга світова – кордони закрили. У рідному Львові, який з вересня 1939 року став радянським, влада конфіскувала будинок оперної діви, залишивши родині кілька кімнат. Виїхати до Італії заборонили, але й тривалий час не давали радянського громадянства. Лише подавши заяву про передачу своєї італійської вілли «Salome» на користь держави, Соломія змогла отримати паспорт громадянки СРСР.
Легенда оперної сцени була змушена заробляти приватними уроками вокалу, і лише через 5 років її запросили викладати у Львівській консерваторії. Останній концерт Соломії Крушельницької відбувся на сцені Львівської філармонії у 1949 році, коли співачці було 77 років.
6 листопада 1952 року перестало битися серце Соломії Крушельницької. Вона похована у Львові на Личаківському цвинтарі. Пам’ять про Соломію Крушельницьку закарбована в меморіальних дошках, пам’ятних знаках, ювілейних монетах, марках. Її ім’ям названі оперний театр і музична школа у Львові, музичний фаховий коледж у Тернополі, школа в рідному селі Біла, вулиці в різних містах України. Їй присвячують конкурси і фестивалі оперного мистецтва. У театрах Львова, Мілана встановлені скульптурні портрети, в італійському місті Торре-дель-Лаго, що неподалік від дорого серцю співачки містечка Віареджо, встановили погруддя, а в Тернополі – бронзовий пам’ятник.