Амосов Микола
Микола Михайлович Амосов – один із засновників радянської та української серцево-судинної хірургії – залишив людству тисячі врятованих життів, декілька десятків книг та свою знамениту гімнастику. Він створив інститут серцево-судинної хірургії і першим здійснив протезування мітрального клапана серця, а на міжнародному рівні започаткував протезування клапанів серця, що мають антитромботичні властивості.
Микола Михайлович народився 6 грудня 1913 року в селі Вільхове Вологодської губернії. Мати Амосова Єлизавета Кирилівна все життя працювала акушеркою в медичному пункті в селі Вільхове. Вона була чесною людиною, ніколи не брала подарунків від своїх пацієнток і стала прикладом для майбутнього знаменитого хірурга, який все життя чинив так само.
Початкову школу Микола закінчив у рідному селі. З 1926 року він навчався в Череповецькій середній школа та в лісомеханічному технікумі в Череповці. У 1932 році отримав диплом техніка та майже три роки працював на 2-й Архангельській електростанції механіком. Багато читав. Вже тоді йому подобалось винаходити механізми та прилади, вдосконалювати існуючі. Відчуваючи брак технічних знань, в 1934 році Амосов вступив до Всесоюзного заочного індустріального інституту (ВЗІІ) в Москві. Разом із захопленням технікою Микола Амосов цікавився медициною. У 1935 році вступив до Архангельського державного медичного інституту, який закінчив із відзнакою в 1939 році. Там він познайомився з видатним фізиком В. Є. Лашкарьовим, який відкрив йому «світ парапсихології».
Два дипломи − інженера та медика – дозволяли будувати великі плани, але мирне цивільне життя порушила війна, і влітку 1941 року Микола Михайлович потрапляє у фронтовий госпіталь. З колективом госпіталю на посаді військового хірурга Амосов пройде всю війну. Колосальний досвід фронтових років ( прооперував понад 4000 поранених) дозволив Амосову стати майстром своєї справи.
Після війни Амосов продовжив хірургічну практику. Він працював завідувачем хірургії Брянської обласної лікарні, де створив власну методику резекції легень при раку і туберкульозі. За шість років роботи в клініці і на посаді головного хірурга Брянської області він зробив таких операцій більше всіх у Радянському Союзі. На цю тему Микола Михайлович захистив спочатку кандидатську, а в березні 1953 році і докторську дисертацію й очолив кафедру в Київському медичному інституті.
Поворотним у кар’єрі геніального хірурга став 1957 рік. Перебуваючи в Мексиці, він вперше побачив операцією на серці, під час якої використовується апарат «штучне серце». Ось коли його інженерні та медичні знання злилися разом. Повернувшись на Батьківщину, Амосов починає роботу над власним апаратом подібного типу, одночасно продовжує практику хірурга.
У 1963 році Микола Михайлович першим у Радянському Союзі здійснив протезування мітрального клапана серця, а в 1965 році створив і вперше в світі впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів. М. Амосов застосував ряд нових методів хірургічного лікування пороків серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу.
Кар’єра талановитого хірурга почала стрімко здійматися вгору. У 1960 році він очолив відділ біокібернетики Інституту кібернетики Академії наук України. У 1968 році був призначений на посаду заступника директора з науки Одночасно очолював кафедру грудної хірургії Інституту вдосконалення лікарів (1955−1970). З 1983 – директор Інституту серцево-судинної хірургії. Під керівництвом Миколи Амосова були проведені фундаментальні дослідження систем саморегуляції серця та розроблені питання машинної діагностики захворювань серця, здійснено розробку та побудову фізіологічної моделі «внутрішнього середовища організму» людини, моделювання на ЕОМ основних психічних функцій і деяких соціально-психологічних механізмів поведінки людини. Нетрадиційність підходу, оригінальність поглядів М. М. Амосова отримали широке визнання.
Микола Михайлович Амосов був не тільки видатним хірургом, а й яскравим теоретиком медицини, філософом, талановитим кібернетиком, соціологом. Та при всьому ще й письменником! Його повість «Думки і серце» − про пристрасті хірургії – перекладена тридцятьма мовами. У США були здивовані, коли довідалися, що хірург, кібернетик та прозаїк Амосов – одна й та ж людина.
Помер Микола Михайлович 12 грудня 2002 року від інфаркту, похований на Байковому кладовищі в Києві.
Микола Амосов належав до тих обдарованих людей, які завдяки цілеспрямованості і працьовитості за своє довге і нелегке життя змогли зробити багато корисного. Це був один із найвидатніших і найуспішніших хірургів; новатор, що проклав нові шляхи в хірургії легенів і серця, створив нову науку – біокібернетику; глибокий і оригінальний мислитель; невтомний пропагандист здорового способу життя; талановитий, цікавий письменник, патріот і просто хороша, щира людина.