Гора-останець у Кременецькому районі Тернопільської області. Відділена від Кременецької гряди долиною річки Іква. Розташована поблизу села Великі Бережці, за 10 км на захід від міста Кременець. Цю гору видно з-під Почаєва і з дзвіниці Почаївської лаври. Божа Гора – це частина національного парку «Кременецькі гори» і заповідника Медобори.
У стародавній легенді йдеться, що у 13 столітті на Божій горі об`явилася Богородиця, яка йшла рятувати Почаївський монастир від невірних. Ступила однією ногою тут, на скелю, а другою – на Почаївську гору. І залишилися після цього на камені відбитки Її святих стоп. А з джерела потекла вода з чудодійною лікувальною силою й стали зцілюватися хворі. За іншою з версій назва її походить від імені вождя племені антів Божа, яке в незапам’ятні часи жило тут або від назви слов’янського племені бужан.
Поверхня гори плоска, схили круті. Складається з білої писальної крейди, покритої зверху неогенними пісками, пісковиками та оолітовими вапняками. Вкрита лісом (граб, береза, дуб, сосна) та багатою трав’яною рослинністю, з яких понад 280 видів рідкісні – мінуарція побільшена, ломиніс прямий, дзвоники чоловічі та інші.
Під вершиною є джерело, здавна біля нього була капличка, нині споруджено церкву. У ІХ-Х ст Божа гора була місцем подвижництва численних монахів. Уперше про Божу гору згадується у XVI ст. Так, у 1555 р. власник частини села Бережці Іван Бережецький скаржився на купців. Вони не хотіли сплачувати мито, об’їжджаючи Бережці поза Божою горою. Уже у 1600 р. Божа гора – межа володінь Анни Гойської, відомої покровительки Почаївського монастиря, та князів Бережецьких – далеких родичів не кого іншого як династії Ягеллонів. Після смерті Гойської Бережці цілковито перейшли до панів Бережецьких. Вони у XVI ст. втратили свій князівський титул. Саме у той час розбудовою та відновленням довколишніх монастирів заопікувався новий ігумен Почаївського монастиря Іов Желізо, який відновив печерний храм на горі і сам неодноразово молився в ньому.
Уже у 1600 р. Божа гора − межа володінь Ганни Гойської. Після смерті Г. Гойської Бережці цілковито перейшли до панів Бережецьких. У 30-х роках ХІХ ст. на її вершині стояла каплиця, а в 1865 р. її вже не було. За оновлення каплиці Святої Трійці на Божій горі взялися тільки у 90-х роках ХІХ ст. Каплиця перестояла дві Світові війни, а спалили її у 1960 р. за наказом радянської влади. Не пошкодували тоді і печери-келії − її підірвали у 1961-му.
Сьогодні на східній вершині, відроджений Свято-Троїцький храм, печерна каплиця. Внизу, біля входу − потрощене вибухом каміння. Це все, що залишилося від брили зі Стопою Божої Матері. Уся гора вкрита численною рослинністю, вчені виявили 283 видів рослин. Вона наче відділилася від основного пасма гір й одиноко стоїть серед поля. На вершині гори б’є джерело холодної води з домішками мінеральних солей. Під вершиною є джерело, здавна біля нього була капличка, нині споруджено церкву.
Божа гора здавна притягувала до себе прочан своїм високим енергетичним потенціалом. Серед них були й такі видатні постаті як Леся Українка, Климент Квітка, Улас Самчук та багато інших. Вона вистояла безліч світових лихоліть, переживе і сучасне і залишиться місцем святої сили та віри людей.
Література
Благодать Божої гори [Текст] // Бурма В. Усі ми трошечки коні. Етюди про природу для школярів і не тільки / В. Бурма. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2021. – С. 274-273.
Свинко Й. Божа Гора [Текст] / Й. Свинко // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. − Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. − Т. 1 : А − Й. С. 154.