(1957-2022)
«Його творчість – багатогранна. А талантом – захоплювалися тисячі». Легендарний бард, поет та музикант Олександр Іванович Смик зробив вагомий внесок у культурне життя не лише Тернопільщини, а й всієї України. Заслужений діяч мистецтв України, єдиний в Україні член п’яти спілок України: театральних діячів, кобзарів, журналістів, письменників та Всеукраїнської музичної спілки, митець-інтелектуал, вічний бунтар.
Народився Олександр Смик 26 жовтня 1957 року на Сумщині в селі Грузьке. У 1977 році закінчив педагогічний факультет Рівненського державного педагогічного інституту, в 1983 році – Київський університет ім. Т. Г. Шевченка. Все своє життя прожив на Тернопільщині, де й творив. У 2004 році організував перший приватний будинок творчості «Потік Ірва» у м. Кременець. Автор ідеї та куратор втілення проєкту бібліотеки-музею «Літературне Тернопілля».
Олександр Смик працював начальником управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради (2010-2014). Був заступником міського голови Тернополя з гуманітарних питань від жовтня 2014 до листопада 2015 року. Очолював управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради з 2015 до 2020 року. З 2015-го − голова Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України.
У творчому доробку Олександра Смика сотні пісень та віршів. Автор концептуальних розробок музичних фестивалів: «Тарас Бульба», «Вивих», «Повстанські ночі», «Лаба», «Золоте підпілля», «Зелений цвіт − цвіт надії», «Кобзарські сезони Волині».
Він щедро віддавав світові все, що народжувалося в його бездонно творчому єстві. Віддаючи, залишив по собі те, що не вмирає: понад 20 книжок, понад 30 дисків, більш ніж 600 пісень.
У творчому доробку: «Пісенька-і-кара» (1989), «Два тіла… Дві душі…» (1993), «Тяжіння скутої ріки» (1995), «Мечений» (1996), «Солов’їний конгрес» (1997), «Штормує Всесвіт» (1997), «Хрести і перехрестя» (1999), «До тієї гідної любові» (2002), «Кохаю і ненавиджу» (2003), «Отакі ми є» − репертуарний збірник для бандури, «Не мовчи, щоб продовжити вік» − нотний збірник, романси, «Україна провінційна», «Версії» − презентація рукописної книги, «Волинські відомості» − літературно-краєзнавчий часопис (2004), «Я там, де є благословення…» (Кременець, 2005), «Маленька Батьківщина» − газета, (2005), «Два тіла… дві душі…» − словацькою мовою (Словаччина, 2005), «Коли розступається небо» (2006), «В обіймах наготи» − поезо-фотоальбом, англомовна версія О. Харват, «Україна в мені», «В любові переможених немає» (2010), «До неба і вище» (2012), «Карамельки світу» (2015), «Для Бога все вчасно» (2017).
Найкращі твори Олександра Смика, музика, вірші і вокал: «Сніги», «Шануймось, панове» «Жінка другова» «Пане підпоручнику» «Скільки літ» «Не вір мені, не вір» «Мені потрібно зовсім небагато» «Волинь» «Твоя і моя Україна» «Пісня дружині» «Берегиня», та ін.
Пісня Олександра Смика «Сніги, сніги» стала саундтреком до фільму «Орест» з циклу «Жива УПА», пісня «Мить» виконується у спільному українсько-молдавському фільмі «Закоханий в гори», пісня «Пане підпоручнику» стала саундтреком до фільму «Марія» з циклу «Жива УПА».
Заслужений діяч мистецтв України (1 грудня 2018) − з нагоди 27-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року.
У 2020 році на Алеї зірок у Тернополі встановлена зірка Олександру Смику.
Лауреат Всеукраїнських премій: «Визнання Краківської конфратерні поетів» (1995), імені В. Стуса (2008), Братів Лепких (2009), В. Лучаківського, В. Гнатюка − за вагомий внесок у розвиток етнографії та музейної справи (2011), відзнака Тернопільської міської ради I ступеня (2011), Пам’ятна відзнака «Гурби 1944-2009» − за особистий внесок у розбудову Пантеону Гурби (2016) Бій під Гурбами, Почесна ювілейна відзнака НСПУ, Почесна ювілейна відзнака НСПУ з нагоди 30-ї річниці Національна спілка письменників України (2021).
Чимало своїх віршів письменник присвятив воїнам, які захищають українців від орди, волонтерам, які допомагають постраждалим та тим, хто продовжує працювати в тилу. Його поезія допомогла і продовжує допомагати усім, хто веде боротьбу із ворогом.
Помер Олександр Смик 18 травня 2022 року в м. Тернопіль.
ТВОРИ
Смик О. В любові переможених немає [Текст] / О. Смик. – Тернопіль : Джура, 2010. – 155 с.
Смик О. Для Бога все вчасно [Текст] : вистояне / О. Смик. – Тернопіль : Навч. кн.-Богдан, 2017. – 351 с.
Смик О. До неба і вище [Текст] : поезія / О. Смик. – Тернопіль : Підруч. і посіб., 2012. – 160 с.
Смик О. Коли розступається небо… [Текст] : не вірші / О. Смик. – Тернопіль : Меркьюрі-Тернопіль, 2007. – 54 с.
Смик О. Україна в мені [Текст] / О. Смик. – Тернопіль : Джура, 2010. – 163 с.
Смик О. Якою мовою говорять у раю [Текст] / О. Смик. – Тернопіль : Терно-граф, 2014. – 151 с.
* * *
Смик О. Галичина [Текст] : вірш / О. Смик // Карамельки світу : дорожній путівник поза часом / О.Смик. – Тернопіль : Терно-граф, 2015. – С. 77.
Смик О. До тієї, гідної любові [Текст] : інтимна лірика, український шансон / О. Смик. – Рівне : Волинські обереги, 2003. – 110 с. – Кн.-“перекрутка”.- Вид. в спільній обкл. з кн.: Кохаю і ненавиджу.
Смик О. Майдан Диких янголів, або Викрадення Європи [Текст] : [вірші, присвячені Революції гідності] / О. Смик // Якою мовою говорять у раю / О.Смик. – Тернопіль : Терно-граф, 2014. – С. 119-143.
Смик О. Пане підпоручнику; Нація; Плата за стах [Текст] : [вірші] / О. Смик // Вільне життя. – 2013. – 18 верес. – С. 6.
Смик, О. Плата за страх. Сніги. Не дорікай. Святкове полювання. Лілі-путін! [Текст] : [поезія] / О. Смик // Курінь : літ.-мист. альманах / гол. ред. І. Потій. – Тернопіль : Терно-граф, 2016. – №15. – С. 130-135.
Смик О. Поезія [Текст] / О. Смик // Подільська толока : альм. літ. об`єднання при Терноп. обл. орг. Нац. спілки письменників України / ред.-упоряд. З. М. Кіпибіда. – Тернопіль : Терно-граф, 2016. – Вип. 12. – С. 156-159.
ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ
Деркач З. Олександр Смик: «Потрібно жити, а не вдавати…» [Текст] / З. Деркач // Свобода. – 2017. – 1 лист. – С. 12.
Дігай Т. У храмі плаче фреска [Текст] / Т. Дігай // Вільне життя. – 2018. – № 9 лют.(№ 12). – С. 3. – Рец. на кн. : Смик О. Для Бога все вчасно (вистояне) : поезії. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2017. – 352 с.
Дігай Т. Цинік і пророк з чорним котом [Текст] / Т. Дігай // Літературний Тернопіль. – 2015. – № 4. – С. 82-83. – Рец. на кн.: Смик О. Карамельки світу (дорожній путівник поза часом) : поезії / О. Смик. – Тернопіль: Терно-граф, 2015. – 112 с.
Єпур В. Відійшов у засвіти культурний діяч Олександр Смик [Текст] / В. Єпур // RIA +. – 2022. – 25 трав. – С. 4.
Заморська Л. Той, хто перетворює буденність на мистецтво [Текст] : [Олександр Смик відсвяткував 60 – річний ювілей] / Л. Заморська // RIA +. – 2017. – 1 лист. – С. 18.
Золотнюк А. Він робить Україну непереможною [Текст] / А. Золотнюк // Вільне життя. – 2017. – 1 лист. – С. 5.
Калиниченко А. Олександр Смик – поза простором і часом [Текст] / А. Калиниченко // Якою мовою говорять у раю / О.Смик. – Тернопіль : Терно-граф, 2014. – С. 144-145.
Костишин Л. «Кожне слово – діло, кожен вчинок – честь» [Текст] : [Олександр Смик] / Л. Костишин // Вільне життя. – 2022. – 25 трав. – С. 4.
Марку присвятили Олександру Смику [Текст] // Свобода. – 2022. – 29 черв. – С. 3.
Олександр Смик [Текст] : [поет] // Подільська толока : альм. літ. об`єднання при Терноп. обл. орг. Нац. спілки письменників України / ред.-упоряд. З. М. Кіпибіда. – Тернопіль : Терно-граф, 2016. – Вип. 12. – С. 156.
Садовська Г. Олександр Смик: «Запрошую на хрест, там нині місце вільне» [Текст] : [поет. драматург, бард Олександр Смик] / Г. Садовська // Вільне життя. – 2013. – 18 верес. – С. 6.
Семеняк В. Пісенно – поетичний марафон від Олександра Смика [Текст] / В. Семеняк // Літературний Тернопіль. – 2018. – № 1. – С. 11.
Чубата Д. Якою мовою говорять у раю [Текст] / Д. Чубата // Вільне життя. – 2015. – 6 берез. – С. 5. – Рец. на кн.: Смик О. Якою мовою говорять у раю / О. Смик. – Тернопіль: Терно-граф, 2014. – 152 с.
Юхно-Лучка М. Олександр Смик: «Ми не вічні на цій землі, але невічність не позбавляє нас моральності…» [Текст] : [інтерв’ю] / М. Юхно-Лучка // Нова Тернопільська газета. – 2015. – 25-31 берез. – С. 4.