Білинський Осип
(1873-1920)
Осип Білинський – український галицький правник, суддя, громадсько-політичний діяч, доктор права. Він належав до відомої на Тернопільщині родини, з якої вийшли священник Михайло Білинський, хоровий диригент Панкратій Білинський, педагог і громадська діячка Марія Білинська, правник Станіслав Дністрянський.
Народився Осип Білинський 2 жовтня 1873 року в селі Озеряни Борщівського району в родині священника. Рано осиротівши, проживав та виховувався в родині свого дядька С. Дністрянського. Навчався в тернопільській гімназії, а випускні іспити складав у гімназії у Львові. Згодом студіював право у Львівському університеті. Здобувши диплом, працював у судах галицьких міст та містечок: Бережанах, Турці, Козові. Ставши доктором права, отримав у 1912 році посаду судді окружного суду у Тернополі.
Перша світова війна кардинально змінила життя Осипа Білинського, якого мобілізували та призначили комендантом табору для інтернованих. Умови в цьому таборі були надзвичайно важкими, тож Осип намагався всіляко покращити долю своїх співвітчизників, особливо дітей. Він допомагав організовувати школи, хори, драматичні гуртки, різні просвітні курси. Згодом табори для інтернованих були розформовані і О. Білинський повернувся до служби в одну із тилових частин до Австрії. А коли влітку 1917 року австрійські війська звільнили від російської армії Тернопіль, він знову був призначений суддею у місті. Від весни 1918 року працював у Скалаті, де й зустрів Листопадовий чин.
У середині 1918 року уряд ЗУНР, який перебував у Тернополі, призначив О. Білинського комісаром Тернопільського повіту. Під його керівництвом відбувалося налагодження господарського життя, забезпечення населення товарами першої необхідності, встановлення правопорядку, відбувалася мобілізація чоловіків до Української галицької армії (УГА), подолання епідемій тощо. Разом із міським комісаром С. Сидоряком він розв’язував нагальні проблеми життєдіяльності міста. У складі делегації ЗУНР Осип Білинський був учасником акту Злуки у Києві 1919 року.
Залишивши разом з УГА 4 липня 1919 року Тернопіль О. Білинський опинився на Великій Україні. Там його сліди губляться. Вважається, що він загинув у 1920 році. Місця смерті та поховання Осипа Білинського невідомі.
Сьогодні ім’я цього видатного земляка повертається та займає належне місце в історії Тернопільського краю, де цей діяч народився, виріс і утверджував українську владу в добу національно-визвольних змагань.
Література
Гуцал П. Білинський Осип [Текст] / П. Гуцал // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль, 2009. – Т. 4 : А – Я (додатковий). – С. 55.
Гуцал П. Осип Білинський [Текст] : [про повітового комісара ЗУНР] / П. Гуцал // Вільне життя. – 2008. – 31 жовт. – С. 6.