Мирон Зарицький – один із фундаторів української математичної культури у західноукраїнському краї.
Народився 21 травня 1889 р. в селі Стара Могильниця на Теребовлянщині, в родині сільського священика.
Початкову школу закінчив в селі Кривому. Потім вчився в українських гімназіях у Бережанах, Тернополі та Перемишлі.
Із 1907 р. студіював математику та фізику у Віденському і Львівському університетах.
Під впливом професора Серпінського захопився теорією множин та теорією функцій дійсної змінної. Ці студентські захоплення визначили пізніший напрямок наукової діяльності М. Зарицького.
У 1912 р. М. Зарицький закінчив університет, а через рік склав учительський іспит і отримав звання вчителя середніх шкіл з математики і фізики. Вчителював у приватних українських гімназіях Белза та Збаража, у державних гімназіях Коломиї, Тернополя, займався науковою роботою.
У 1905 р. М. Зарицький переїхав до Львова, де працював у польській, а згодом у державній українській гімназії.
24 березня 1927 р. М. Зарицького обрали дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Тоді ж вийшли перші наукові праці вченого: “Метод запровадження доброго впорядкування у теорії множин”, “Деякі основні поняття аналізу положення з точки зору алгебри логіки”, за яку М. Зарицький одержав вчений ступінь доктора філософії.
До 1939 р. М. Зарицький надрукував близько 20 наукових праць.
У 1939 – 1941 рр. був продеканом, а в 1945 – 1947 рр. – деканом фізико-математичного факультету, працював старшим науковим співробітником Львівської філії АН УРСР. Викладав у Львівському політехнічному інституті та в новоствореному Ужгородському університеті, де допоміг організувати математичні кафедри.
Коло зацікавлень вченого не замикалося тільки математикою. Він був добре обізнаний з природничими науками, світовою літературою, філософією, захоплювався поезією. Володів вільно польською, німецькою і російською мовами.
Наука була для М. Зарицького хлібом насущним, потребою і насолодою, працею і відпочинком. Недаремно М. О. Зарицького називали “поетом формул”.
У доповіді “Правда, краса і математика”, де вперше вчений виступив і математиком, і ліриком він сказав: “Інтелектуальні й емоціональні чинники дають початок новим математичним теоріям. Кого не вабить ні краса, ні мистецтво, хто живе вбогим духовним життям, той нічого не дасть математиці. Поезія не ріжниться від математики вищим летом уяви, а математик ріжниться від поета лиш тим, що все і всюди розумує. Але як у мистецтві, так і в математиці лише твори гарні переживають століття і виховують цілі покоління.”
Більше інформації про фундатора математичної культури в західноукраїнському краї Мирона Зарицького читайте на ресурсі “Вони прославили наш край” та “Мирон Зарицький. Із математиків, із ліриків”->
Пишаємося нашими краянами.