(1930-2012)
Українська акторка. Заслужена артистка України (1986). Дружина Анатолія Бобровського. «Праведниця світу». Народилася Євдокія Григорівна 23 грудня 1930 р. в селі Плисовому Харківської області.
Євдокія Бобровська була третьою, наймолодшою, дитиною в родині священника о. Григорія Цибульського. І він, і його дружина Ольга Прокопівна походили з Галичини, з Бережанщини. У міжвоєнний період зазнали чимало біди. Спочатку сім’ю о. Григорія за його релігійні переконання заслали в Архангельськ, потім дружину з дітьми відпустили в Курськ, а вже звідти вони перебрались на Харківщину, де ще довелось пережити й Голодомор.
У роки Другої світової війни Ольга Прокопівна, з дому Романишин, повертається з дітьми до своїх батьків у село Рибники на Бережанщині. Тут вони рятують єврейського хлопчика Гілярія Лебен Боуна, за що Євдокію Григорівну та її маму в 1980 році було визнано «праведницями світу» На їхню честь в Ізраїлі, на меморіальній Алеї пам’яті посаджено дерева.
У Бережанах Євдокія Григорівна закінчує середню школу і вступає до Львівського музичного училища (клас контрабас). 1952-1956 − викладачка Бережанського педагогічного училища, Тернопільської дитячої музичної школи. У 1956 році Євдокія Григорівна бере участь в обласному конкурсі читців. Після того конкурсу її запрошують на роботу в Тернопільський музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка, де вона з дворічною перервою працює до 1994 року.
В театрі Євдокія Григорівна знайомиться зі своїм чоловіком Анатолієм Бобровським. За роки, віддані тернопільській сцені, зіграла низку колоритних ролей: Катерина, Маруся («Оборона Буші», «Ой не ходи, Грицю» М. Старицького), Мавра, Марія («У неділю рано зілля копала», «Земля» за О. Кобилянською), Катерина («Пам’ять серця» О. Корнійчука), Христя («Незабутнє» за О. Довженком), Глафіра («Єгор Буличов та інші» М. Горького), Ілона («Тигр і гієна» Ш. Петефі), Ганна («Ой піду я в Бориславку» за І. Франком), Любина, Олександра («Сині роси», «На сьомому небі» М. Зарудного), Орися («Ключі до щастя» О. Корнієнка), Кайдашиха («Кайдашева сім’я» О. Корнієнка за І. Нечуєм-Левицьким), Василиса («Цар Іван Шишман» К. Зидарова), Валіде («Роксолана» за П. Загребельним), Фру Альвін («Привиди» Г. Ібсена), Зовиця («Майська ніч» за М. Гоголем), та сотнею інших героїнь, долі котрих нікого не залишили байдужими.
Померла Євдокія Бобровська 21 листопада 2012 р. Похована у м. Тернопіль.
Література
Медведик П. Бобровська Євдокія Григорівна [Текст] / П. Медведик, В. Собуцька // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. − Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. − Т. 1 : А − Й. − С. 147.
Мельничук Б. Погляди Бобровських [Текст] / Б. Мельничук // Вільне життя. − 2016. − 13 трав. − С. 5.
Попович Ж. Євдокія Бобровська 100 разів зіграла Шевченківську матір-наймичку [Текст] / Ж. Попович // Номер один. – 2010. – 3 берез. – С. 13.
Садовська Г. «Пресвітлих Бобровських» театральний роман [Текст] / Г. Садовська // Вільне життя. − 2016. − 27 трав. − С. 5.
Самчук В. Свою місію вони виконали сповна [Текст] : [заслужені артисти України Євдокія та Анатолій Бобровські] / В. Самчук // Вільне життя. − 2020. − 11 груд. − С. 5.
Сушкевич В. Дуся [Текст] / В. Сушкевич // Соломія. – 2006. − № 4.