Лаза́нки (біл. лазанкі, пол. łazanki) – страва у вигляді нарізаних клаптиків тіста. Страва походить від італійської лазаньї, від якої утворилася й українська назва. Лазанки готують із прісного тіста, яке замішують з борошна та води. Борошно зазвичай беруть пшеничне, хоча цю страву можна готувати також з житнього або гречаного. За смаком додають щіпку солі, цукру та яйце, але останній складник не обов’язковий і істотно не впливає на якість страви. В рецептурі можливі деякі зміни, внаслідок яких страва отримує додаткові смакові якості. Зазвичай це відбувається при замісі тіста, коли до нього додають додаткові складники (але щоб вони не були важливішими за основні). Це можуть бути свіжий сир (настояний кілька днів), житнє борошно (сірі лазанки). А також експериментують із прянощами: духмяний перець, суміші трав, приправ та зелені.
Переписів на лазанки є надзвичайно багато: лазанки з сиром, з вуджениною чи просто з м’ясом, з грибами, з шпинатом, шкварками, солодкі лазанки з маком – макелик. Навіть лазанки з капустою, теж можуть бути різними – або з капустою квашеною, або з солодкою, на сметані або на маслі, зі шкварками чи без.
Готові вироби присмачують на вибір сметаною, олією, салом, шкварками з підсмаженою цибулею, сиром, в солодких різновидах страви – медом з маком і родзинками.
Лазанки на рівні з кашами були повсякденною їжею тернополян. Так відома тернополянка Ірена Максимів у своїх спогадах згадує їжу свого дитинства: «лазанки – то є тісто, яке замішується, як на макарон і крається квадратиками. Але якшо їх давати до зупки, то вони ріжуться трошки менші. А ше лаза́нки з капустою можна робити».
Література
Дитинство Ірусі Саїк. #СеріяКнигДитинствоТернополя. – Том 10. – Уклав Тарас Циклиняк – Тернопіль: Видавництво «Зелена жаба»; Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня «Рута», 2020. – С.309.
Лильо І. Львівська кухня / І. Лильо. – Харків: «Факт». – С. 249-250.