Оксана Дяків
Письменниця народилася в місті Чортків, живе в м. Заліщиках Тернопільської області, працює бібліографом Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки.
Закінчила Чортківське педагогічне училище та Чернівецький державний університет ім. Ю.Федьковича. Працювала в навчальних закладах Заліщанщини. Отримала Сертифікат Міжнародного проєкту «Демократія в школі» (за ініціативи Ради Європи і підтримки Центру WERDELAND (Норвегія), Міністерства освіти та Центру розвитку Освіти Польщі).
Понад 21 рік (2001-2022 р.р.) працювала редактором районної газети «Колос» (м. Заліщики). Членкиня НСЖУ та Наукового товариства імені Шевченка, заслужений журналіст України. Нагороджена «Золотою медаллю української журналістики», Почесним знаком НСЖУ та журналістською відзнакою «Золоте перо Тернопілля».
«Людина року–2012» у номінації «Журналістика». Творчі роботи опубліковані у першій в Україні книзі-дайджесті «В епіцентрі подій – журналіст». Нагороджена Дипломом за III місце в журналістському огляді-конкурсі Тернопільської області на найкраще висвітлення правової тематики. За співпрацю з дослідження причин та наслідків української трудової міграції на території Заліщицького району отримала нагороду від редакції міжнародного наукового журналу «International Letters of Social and Humanistic Sciences» (ILSHS), Швейцарія.
Публіцистика та поезії представлені у виданнях Тернопілля, Буковини, у журналах «Літературний Тернопіль», «Склянка Часу*Zeitglas» та у музичному альманасі «Октава» (Канів). Вірші опубліковані у щорічниках-альманахах «Подільська толока», в антології «Отче наш, Тарасе всемогущий…», у волонтерському збірнику віршів для захисників України «Воїнам світла», в літературно-краєзнавчому альманасі «Поетична топоніміка. Поезія та проза про 90 міст і сіл України». Наукові дослідження опубліковані у збірниках праць Тернопільського осередку Наукового товариства ім. Шевченка, в краєзнавчому альманасі «Гомін віків» (м.Заліщики).
Номінантка ІІІ, IV, V Міжнародних поетичних конкурсів «Чатує в століттях Чернеча гора» (Канів). Номінантка Першого міжнародного поетичного конкурсу з нагоди 175-річчя виходу в світ повного видання «Енеїди» Івана Котляревського на кращий гумористично-сатиричний вірш. Лауреатка премії журналу «Літературний Тернопіль» у галузі поезії за 2015 рік.
Співавторка багатьох поетичних збірок, літературних альманахів, антологій, журналів, у яких надруковані її вірші, проза, публіцистика, представлені художні картини.
Авторка дев’яти поетичних та прозових книг: «Гармонія протилежності», «Спектральність слів», «Вікно думок», «Душа тисячоліть шукає себе в слові», «Терпке вино, як помаранча осені», «Нескорені серця», «Проростає вселенська любов», «Покоління» та «Чарівні барви». Також у 2024 році твори пані Оксани увійшли до Альманаху літературних творів бібліотечних працівників Тернопілля “БібліоЛіт”.
ВЕРВИЦЯ НАШОЇ БОРОТЬБИ
Україна моя – незалежна соборна держава –
Протистóїть сьогодні – ворогу хижиму, як звір,
Поєднала в собі поколінь вояків силу й славу,
Щоб спинити російську навалу, загнати в Сибір!
День за днем, ніч за ніччю – мов перли намиста…
А трагедій людських незліченно і бід!
Сонце сходить над світом натхненно й врочисто,
Осяває бойовищ скривавлений слід.
Крізь пітьму руйнувань людожерства країни
Проступає нескорена воля людей.
«Наша слава і пісня не вмре, не загине!» –
Пригортає матуся до серця дітей…
Що посієш на ниву – палючу й широку,
Лютий враже, те з рук України пожнеш!
З тисяч уст ллється щиро молитва високо
До Ісуса Христа, до бездонних небес.
Наша вервиця – з пороху, поту і крові.
Доля битви – з пекучого болю війни.
Українською силою зброї й любові
Наближають святу Перемогу сини!..
СУЧАСНА ЖІНКА
«Живи новим життям сьогодні!» –
Щодення гостро закликає.
Любити, діяти, дерзати
Сучасну жінку надихає.
Вона – упевнена у собі
І в гармонійності людина,
Яка в шаленому столітті
Не хоче пропустити й днини.
Чарівна жінка й романтична,
І ділова – в одній особі.
Ця леді трішки прагматична.
В ній, як в епосі, – сто мелодій…
РІДНИЙ КРАЙ
У дзеркалі душі – безмежний обрій:
Верхівки гір, сповитих у туман,
І береги Дністра, водою повні,
І верб гнучкопохилений гердан.
Люблю Заліщики у милім отчім краї –
Узимку – в шатах снігу і льодів.
Люблю серед весняного розмаю,
Коли полонить душу птахів спів…
А осінь – щедра і золотокоса –
Дарує перламутри срібних рос
У гіллі й травах… Так вже повелося,
Що тут шукаєм миру поміж гроз…