Париллє Северина
(1884-1940)
Доля цієї надзвичайної жінки така ж особлива, як і вона сама. Народжена в єврейській родині, все своє життя присвятила Богові і Україні, прийнявши греко-католицький обряд. Була особисто знайома з Митрополитом Андреєм Шептицьким і кардиналом Йосифом Сліпим. Мала педагогічний хист і дивовижну здатність захоплювати своїх учениць рідною історією й культурою.
Северина (Стефанія) Париллє народилася у 27 липня 1884 р. у с. Настасові на Тернопільщині. Донька корчмаря зростала під опікою дбайливої няні, української селянки, яка мала визначальний вплив на світогляд дівчинки і прищепила їй любов до Бога, української мови і рідних традицій. Енергійна, життєрадісна, вона змалку брала діяльну участь у громадському житті молоді рідного села. Ще навчаючись у народній школі була активною учасницею аматорського театрального гуртка при читальні філії товариства «Просвіта» у Настасові, в якому вона була не тільки першою виконавицею жіночих ролей, а й залучала до театральної діяльності сільську молодь.
Вже як черниця сестра Северина Париллє викладала в гімназії Сестер Василіянок польську мову та історію, а також до 1940 р. була адміністраторкою гімназії. Серед своїх вихованиць мала велику повагу та прихильність. Ініціювала створення етнографічного музею при гімназії. Северина Париллє почала давати своїм ученицям завдання збирати зразки народного одягу, вишиванок, мосяжні (латунні) хрестики, весільні головні убори, ґердани, обрядове печиво, писанки, кераміку, витинанки тощо та формувати музей. Вона особисто об’їхала всю Галичину, аби зібрати, що тільки можна було, до музею при гімназії Сестер Василіянок у Львові.
Також вона організовувала успішні виставки українського народного строю та предметів побуту у Львові. Згодом у неї визрів задум провести аналогічні виставки у США, куди черниця-етнограф вирушила за підтримки Митрополита Андрея Шептицького в 1932 р. У США с. Северина Париллє передала частину експонатів єпископу Костянтинові Богачевському, що нині зберігається в музеї української культури у Стемфорді.
Після повернення до Галичини черниця продовжила активну роботу педагога і збирача. Частину того, що віднаходила, передавала у Стемфорд на прохання першого директора музею о. Лева Чапельського. У 1935 р. мати Северина знову була у США, де брала участь у виставці виробів народного мистецтва.
Після приходу більшовиків 1939 р. Львівська гімназія сестер-василіянок стала Львівською середньою школою № 4, але ще певний час мати Северина там викладала. Аби вберегти власну збірку, Северина передала її до музею НТШ. 1940 р. НТШ примусово припинило свою діяльність, а його музеї та колекції розділені між різними установами. Так збірка Северини Париллє стала частиною колекцій Львівського музею етнографії та художнього промислу.
У квітні 1940 р. вона вимушено покинула Львів та перебралася до містечка Струсова на Тернопіллі. Тут її, хвору на серце, прийняли у своєму помешканні родичі Йосифа Сліпого — Родіон Сліпий та Ольга Ситник-Сліпа. Северина Париллє відійшла у вічність 2 лютого 1941 р. та похована у Струсові на місцевому цвинтарі.
Література
Головин Б., Кушнерик Г., Пиндус, Б., Ханас В. Северина Париллє // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. – Т. 3 : П-Я. – С. 29, 31.