Хоростківський палац
XVIII ст. м. Хоростків
Один із малознаних, але великих палацових комплексів розташований у містечку Хоростків на сході Тернопільщини. Перша письмова згадка про Хоростків – від 1564 року, коли королівським привілеєм поселення було переведене у володіння магнатів Якуба і Юрія (Єжи) зі Струсів. У 1625 році поселення потрапляє у власність Єжи й Мартина Калиновських. За десятиліття Хоростків згадують уже в статусі містечка, поруч із яким розміщувалось однойменне село.
У XVIII столітті урожайні землі навколо Хоросткова та саме місто перейшли до багатого і впливового магнатського роду Сангушків, а наприкінці того самого століття місцевість купив граф Юзеф Каласантій Левицький гербу Рогаля. Саме він наприкінці XVIII століття заклав тут палацовий комплекс. Син графа заснував у місті парафіяльний костел (не зберігся), греко-католицький храм і неоготичну каплицю-мавзолей (1870), а згодом передав Хоростків у спадок дочці Софії, дружині графа Вільгельма Станіслава Семинського.
Комплекс з п’яти споруд розташований навколо великої площі-парку, засадженої деревами та кущами, з басейном посередині. Поруч – так звані старий (XVIII століття) та новий (XIX століття) палаци графів Семенських-Левицьких. В глибині великого парку, за фонтаном-басейном у центрі великого двору, видніється одноповерхова споруда старого палацу. Старий палац споруджено в XVIII столітті в класичному стилі. Центральний хід прикрашений портиком підпертим шістьма круглими колонами. Такий портик прикрашає вхід в палац і сторони парку. Помістя часто відвідував художник Юліуш Коссак, картини якого були виставлені у цьому палаці. Центральну частину будинку займав просторий парадний зал. Із боку саду найбільшим приміщенням була велика вітальня з паркетною підлогою, з квітковим візерунком у центрі. В одному куті в напівкруглій ніші містилася велика кахельна піч на ніжках, кругла й біла, у другому – камін. Стеля була вкрита ліпниною із тисненою розеткою над люстрою, а стіни обклеєні шпалерами. Кімнати мали паркетні підлоги.
Поблизу старого палацу, з лівої сторони від входу у старий палац, знаходиться новий палац. Будівля має два поверхи та третій поверх мансардного типу. Споруда зведена за проектом італійського архітектора Боточчі, в 1837 році. Саме в цей новий палац перебралася родина Сімінських-Левіських, з старого палацу. В старому палаці зрідка влаштовували прийоми для гостей, та інші урочистості. Палац було пограбовано та пошкоджено московитами ще у часи Першої світової війни. Додала руйнувань Друга світова війна. Однак стан палацу ще задовільний напевно завдяки тому, що у приміщенні знаходилися музична школа та бібліотека.
Поблизу нового палацу знаходиться ще одна велика споруда палацового комплексу, будинок служб. Споруджено цю будівлю разом з старим палацом в середині XVIII століття. Споруда прикрашена портиком з чотирма колонами.
Поруч зі старим палацом у великому парку стоять залишки флігеля, стаєнь і виїжджальні (тобто манежу). Стайні теж у 1890-х роках перебудували в стилі французького необароко. На їхнє призначення натякала ліпнина у вигляді кінської голови. На жаль, ці споруди спотворені вже в наші часи. Каретню перетворили на сарай під пласким оцинкованим дахом – а колись це була цікава одноповерхова споруда: довга й дугаста, вона мала елегантного профілю дах із витонченими віконечками. Від великого флігеля, який постав ще на початку існування маєтку й був пізніше перебудований у стилі французького необароко, лишилася заледве половина.
Література: