Заліщицький замок
XVIII ст. м. Заліщики
У XVIII ст. територія поблизу Дністра в Заліщиках належала Юзефу Понятовському, який збудував тут перший невеликий палац. У 1808 році він продав свої володіння купцю Ігнатію Бруницькому, що з народження був Іцком Брунштейном, але купив собі титул барона. Новий власник збудував розкішний цегляний двоповерховий палац у стилі ампір і заклав 5 га парку навколо.
У 1839 році розбудовою садиби зайнявся внук Ігнатія Бруницького – Леон. Саме тоді садиба набула класичного вигляду. Навколо палацу лежав невеликий парк – з теплицями, оранжереями й літнім театром князя Юзефа Понятовського. Раніше від міста парк і палац відділяв білий паркан, а за ним біля Дністра стояла альтанка. У середині ХІХ століття над парком недовго працював ландшафтний дизайнер Северин Лусаковський. З іншого боку парку починався фільварок, що простягався аж до Бедриківців.
На початку ХХ століття палац успадкувала баронеса Естель Фон Турнау. Саме вона доклала найбільше зусиль і праці до реорганізації та упорядкування парку. Для догляду за парком вона запросила з Німеччини городника Душинського, наймала інших спеціалістів, які знали садівництво, паркознавство. Цю жінку ще називають «заліщицькою Жанною д’Арк. Адже, коли почалася Перша світова війна і російські війська підійшли до міста, баронеса наказала містянам копати шанці і оборонятися, а сама вирушила до чоловіка, який зі своїм підрозділом перебував у Карпатах поблизу Татарова. Жінка брала участь у принаймні дев’яти походах – увесь час на передовій, за що отримала від цісаря хрест «За військові заслуги». Поки Стелла билася в Карпатах, заліщицький палац зайняли російські війська. Повернувшись додому, була шокована, але з’ясувавши, хто пограбував її маєток, змогла повернула певну кількість картин і меблів.
Після війни баронеса виділила землю під братську могилу для 11 830 вояків, а також облаштувала красивий меморіал жертвам Першої світової війни. Померла Стелла фон Турнау у 1938 році.
У 1919 році в палаці облаштувався уряд ЗУНР на чолі з Євгеном Петрушевичем. Війна та більшовицькі набіги «посприяли» грабунку палацу Бруницьких. Кажуть, що поодинокі експонати зберігаються в краєзнавчому музеї. У післявоєнні роки в будівлі влаштували санаторій, потім тут розташувалося терапевтичне відділення районної лікарні. З 1960 по 1986 рік у парку діяв літній театр, де проходили концерти та різні заходи. До початку ХХІ століття резиденція дійшла в досить занедбаному стані. Зате парк може похвалитися різними видами дерев, кущів та ліан, серед них 25, яких вважають екзотами. З 2019 року в будинку, на місці колишнього літнього театру Понятовських облаштовує свою штаб-квартиру національний природний парк «Дністровський каньйон».
Література
Заліщики і відважна Естель фон Турнау [Текст] // Забуті парки, старі фільварки: мандрівка палацами України / І.Пустиннікова. – Київ : Портал, 2024. – С.58-63.
Цебрій Є. Ким була заліщицька Жанна Д’арк : [історія парку, палацу та його мешканців в Заліщиках] / Є. Цебрій // RIA +. – 2017. – 28 черв. – С. 19.