Чепурко Богдан
(1949-2025)
Богдан Чепурко – письменник, критик, культуролог, народознавець та громадський діяч, автор збірок поезій, книг для дітей і літературознавчих трактатів, а також член Національної спілки письменників України. Народився 15 березня 1949 р. в селі Осівці Чортківського р-н. Тернопільської обл. Навчався в школі-інтернаті міста Коропець, працював завклубом в селі Зелене на Тернопільщині. Закінчивши філологічний факультет Львівського університету (1974), вчителював на Бережанщині. Згодом працював науковим співробітником Львівського музею народної архітектури і побуту (створив і очолював відділ фольклору), потім – літературний редактор обласної філармонії, зав. відділом журналу «Дзвін». Також був головним редактором видавництва «Око», редактором журналу «Дзвін», редактором газет «Просвіта» й «Основа», завідувачем відділу критики журналу «Річ»; членом редколегії журналу «Основа» у Києві.
Богдан Петрович друкувався з 1965 р. Він автор збірок «Сонячна дорога» (1984), «Код спадковості» (1989), «Подільська височина» (1997), «Викрадання Європи» (2004), «Вилітає ластівка з пейзажу» (2005), «Дві поеми», «Сезон мертвих дощів», книга гумору «Чепурески» (всі 2006), народознавчих трактатів «Українці» (1991), «Небесна родина» (1994), книжок для дітей «Чом ти, Гуско, боягузка?» (1988), «Вітер нашої землі» (1990), «Ми зваремо борщику» (1995), букваря «На білому світі» (1997), читанки «Хрещатий барвінок» (2004), Книга перетлумачень (2014).
Дослідниця української філософської лірики Елеонора Соловей, моделюючи тип поета-філософа, наділяє його такими прикметами: визначальною схильністю до буттєвої проблематики, до граничного масштабу узагальнень, до думки про людину в її родовій суті, про споконвічні, загальнолюдські підставові цінності. Надія Мориквас характеризує Чепурка як останнього «національного романтика Шевченківської традиції», а ключовими темами його творчості називає Бог, небо, Україну та кров — образи, що переростають у архетипи. Його поезія має філософсько‑медитативний характер, пронизана роздумами про минуле, пам’ять, людську гідність та дух нації
Богдан Чепурко помер 11 лютого 2025 р. у Львові.
Богдан Чепурко був нагороджений премією «Благовіст», Міжнародною премією Організації Оборони Чотирьох Свобод України за перемогу в конкурсі на кращу поему про Україну (обидві – 2000). Львівська премія ім. Маркіяна Шашкевича (2005).
Богдан Чепурко залишив значущий внесок у поезію, дитячу літературу, фольклорознавство та літературознавство. Його творчість вирізняється участю у духовному відродженні національної сім’ї – через символіку крові, неба, Бога та України. Його стиль – глибоко рефлексивний, метафоричний і пафосний, націлений на пробудження пам’яті та гідності українців.
Література
Дячишин Б. Поезія дивини Богдана Чепурка / Б. Дячишин // Вільне життя. – 2019. – 11 жовт. – С. 6. – Рец. на кн. Богдан Чепурко. Дивина. Поезія. – Тернопіль: ФОП Осадча Ю. В., 2019. – 376 с.
Дячишин Б. Я і пам’ять – вічний : [роздуми над віршем Богдана Чепурка «Пам’ять»] / Б. Дячишин // Дзвін. – 2024. – № 9/10. – С. 229-231.
Коваль Ю. Феєрія живої лірики : на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка, [поетич. кн. «Дивина»] / Ю. Коваль // Дзвін. – 2019. – № 11/12. – С. 229-244.
Ляхович І. Всюдисущий : [поетичний світ Богдана Чепурки] / І. Ляхович // Літературний Тернопіль. – 2013. – №2. – С. 41-42.
Мориквас Н. Останній журавель : укр. поет Богдан Чепурко / Н. Мориквас //Дзвін. – 2020. – № 4. – С. 205-208.
Полинський В. Богдан Чепурко «Дивень» / В. Полинський // Дзвін. – 2024. –№ 9/10. – С. 226-228.
***
Чепурко Богдан Петрович // Бережанщина літературна: біогр. довід. / Я. Мазурак. – Бережани; Тернопіль: Вектор, 2014. – С. 2010-2011. – (Бережанська енциклопедія в іменах).