Сабрига Михаїл (Михайло)
(1940-2006)
Михаїл Сабрига відіграв ключову роль у відродженні та розвитку релігійного життя Тернополя і Тернопільщини наприкінці XX – на початку XXI століття. Він був одним із найвизначніших діячів Української греко-католицької церкви в регіоні після виходу УГКЦ з підпілля
Народився Михайло Сабрига 22 листопада 1940 року в селі Бортків Золочівського району Львівської області. У 23 річному віці хлопець вирішив присвятити своє життя служіння Богові. В 1963 році вступив до новіціяту отців Редемптористів у Львові й водночас розпочав богословські студії в підпільній семінарії. 8 листопада 1971 року склав монаші обіти. 24 лютого 1974 року Архієпископ Володимир Стернюк рукопоклав Михаїла Сабригу в сан священика. У ті часи українська греко-католицька церква була заборонена і життя священника Михайла Сабриги постійно перебувало у небезпеці. Він провадив підпільну душпастирську діяльність у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях. 11 жовтня 1986 року отримав єпископське свячення.
Після легалізації УГКЦ у 1989–1990 роках він прибув до Тернополя для організації церковного життя та відновлення структур церкви. Тоді – на зорі відродження УГКЦ, духовної праці було надзвичайно багато: щодня кілька богослужінь, бувало, що здійснювали двадцять таїнств хрещення та подружжя, а також сповіді.
У 1992 році на Синоді єпископів створили Тернопільську єпархію і призначили владику Михаїла єпархом. За час свого служіння Михайло Сабрига доклав надзвичайних зусиль по відродженню УГКЦ: створення єпархіальних структур, формування парафій, деканатів, налагодження душпастирської опіки, піклування про покликання до священничого та монашого стану. Як ініціатор відродження УГКЦ освятив новозбудовані і відновлені храми та богослужбові споруди на Тернопільщині, зокрема Монастир Святого Теодора Студита в с. Колодіївка Підволочиського району. А ще була невтомна праця, адже тисячі вірних не мали церков. І все це відбувалося у непростих умовах міжконфесійних суперечок. Люди приходили до єпископа з надією отримати правду і він з великою сердечністю усіх вислуховував, радив допомагав, підтримував духовно.
Михайло Сабрига у 1994 році став співзасновник благодійного міжнародного фонду «Карітас», який ефективно функціонує і сьогодні, заснував та видавав газету «Божий сіяч». Владика також благословив відбудову Марійського духовного центру в Зарваниці (Теребовлянський район).
Маловідомою сторінкою життя владики Михаїла Сабриги було його захоплення малярством. Збереглася частина малюнків початку 60х років минулого століття. Фахові навички він отримав від свого знаменитого земляка – художника і кінорежисера студії імені Олександра Довженка Григорія Кохана.
Помер Михайло Сабрига 29 червня 2006 року в одній із лікарень Житомира, а 2 липня того ж року його тіло знайшло вічний спочинок у крипті Марійського духовного центру у Зарваниці.
Михайла Сабригу справедливо вважають одним із головних творців сучасного релігійного обличчя Тернополя. Його діяльність сприяла не лише відновленню церковних структур, а й духовному відродженню міста та області після радянського періоду. Саме за його єпископства Тернопіль став одним із найважливіших центрів УГКЦ в Україні.
Література
Садовська Г. Людина молитви і покори: перший єпарх УГКЦ Михаїл Сабрига / Г. Садовська // Вільне життя. – 2025. – 12 груд. – С. 1.
Харишин О. Єпископ – художник : [в храмі м. Тернополя відкрили виставку художніх творів світлої пам’яті владики Михаїла Сабриги] / О. Харишин // Свобода. – 2020. – 9 груд. – С. 4.
Шпордарунок Н. Зерна віри владика Михаїла Сабриги / Н. Шпордарунок // Свобода. – 2020. – 25 лист. – С. 5.
Шподарунок Н. У Тернополі представлено художні роботи блаженної пам’яті владики Михаїла Сабриги / Н. Шподарунок // Свобода. – 2021. – 26 лют. – С. 4.