1640–1720 роки смт. Вишнівець, Збаразький район
Черговий турецько-татарський набіг в 1494 році стер фортецю в Старому Вишнівці з лиця землі, як і поселення, що знаходилося під його захистом. У зв’язку з цим того ж року князь Михайло Васильович Збаразький (який прийняв друге прізвище – Вишневецький), заклав вище за течією річки на вершині крутого пагорбу нову твердиню – Вишневецький замок, якому долею була уготована доля оплоту і захисника нового роду від турецько-татарських набігів на багато сторіч вперед.
Остаточний свій вигляд в якості оборонного об’єкта твердиня набуває після масштабної перебудови 1640-х років, проведеної під керівництвом Єремії Вишневецького (1612–1651). Саме тоді у фортеці з’являються риси бастіонної системи оборони, що, втім, не рятує її від захоплення козаками під час повстання 1648 року і розграбування татарами роком пізніше після підписання Зборівського миру.
Не дивлячись на застосування найсучаснішої (на той момент часу) техніки фортифікаційного мистецтва, Вишнівець падає під ударами ворогів: спочатку в 1655 році від меча татар, а через двадцять років (у 1675 під час польсько-турецької війни) – турок, перетворившись на руїни. Результат бурхливого XVII століття – місто і фортеця в руїнах, король Речі Посполитої Ян III Собеський (1629 – 1696) звільнив Вишнівець від сплати податків на дванадцять років.
Своїм відродженням з небуття родове гніздо Вишневецьких зобов’язане останньому представнику по чоловічій лінії цього багатого польського магнатського роду – Михайлу Сервацію (1680 – 1744), який на «згашеному попелище» зводить вже не замок – пишний палац, закінчений у 1720 року, що, втім, не втратив ролі оборонного об’єкта (гарнізон квартирував тут до 1760-х). Трохи пізніше з’явилися невід’ємні атрибути палацової розкоші – призамкова церква і великий парк.
Смерть останнього чоловіка в роду Вишневецьких передає палацове маєток у Вишнівці по жіночій лінії сімейству Мнішек, під керівництвом яких палац засяяв всіма гранями своєї краси, додавши ще одну перлину в намисто європейського палацове-паркового мистецтва.
Три покоління власників з прізвищем Мнішек (Ян Кароль (1716–1759), Михайло Єжи (1748–1806) та Король Філіп (1794–1846) надають Вишневецькому палацу по істині королівського блиску: живопис (одних портретів з приватних зібрань Вишнівецьких, Потоцьких, Сангушко, Чарторийських, Острозьких… близько шестиста), скульптура, антикварні меблі, голландські кахлі, література (близько двадцяти однієї тисячі томів), зброя, столовий посуд… Кардинальна ж перебудова головної будівлі комплексу лише додає останній штрих до портрета однієї з кращих палацових резиденцій на Волині.
При палаці був створений італійський садок і закладений англійський парк, які займали 200 гектарів. Ще у ХVІІІ ст. у місцевих оранжереях вирощували цитрусові. Донині в італійському садочку збереглася камʼяна лавка, на якій сиділи Микола Костомаров, Леся Українка. Був тут і Тарас Шевченко, який приїхав у жовтні 1846 року збирати й записувати історичні пісні, займатися науковою роботою. Відпочивав на цій лавці відомий французький письменник Оноре де Бальзак, який гостював у Вишнівці в зятя Евеліни Ганської Юрія Мнішека.
Зараз цей дивовижний палац, хоч і потребує реставрації, проте гостинно приймає відвідувачів.
Література
Вишнева пелюска Погорини [Текст] // Бурма В. Привиди старих замків (Тернопільщина) / В. Бурма. – Тернопіль, 2011. – С. 36–62.
Вишнівець [Текст] // Мороз В. Замки і фортеці Тернопілля / В. Мороз. – Тернопіль: Підручники і посібники. – 2011. – С. 23–28.
Мавдюк М. Волинський версаль [Текст] : [Вишнівецький замок] / М. Мавдюк // Вільне життя. – 2015. – 13 лют. – С. 5.
Головенко М. Хто не цінує своєї історії, не гідний майбутнього [Текст] : [Вишнівецький замок] / М. Головенко // Тернопільський оглядач. – 2008. – № 35. – С. 11.
Процик І. Палац стереже лицар на коні [Текст] : [про Вишнівецький палац] / І. Процик // RIA плюс. – 2010. – 2 черв. – С. 20.
Твердиня Вишневецьких [Текст] // На пагорбі долі / М.Шот. − Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. − С. 170−175.
