Про найголовнішу памʼятку міста Почаєва місцеву Лавру, чули, напевно всі. Разом із Софією Київською це найголовніша святиня православної України.
Перекази стверджують, що перші монахи з’явилися тут у 1240−1241 рр., рятуючись від татаро-монголів після зруйнування Києва. Першими приміщеннями монастиря були печери в товщі гір, а першою будівлею – невелика деревʼяна церква Успіння, яку звели на терасі північного схилу пагорба. У 1340 р., за легендою, двом ченцям явилася Богоматір у вогняному стовпі над Почаївською горою, після чого на одній зі скель залишився відбиток її правої стопи.
Час минав, слава Святої гори зростала та поширювалася. Замість дерев’яної церкви ченці збудували нову кам’яну Свято-Успенську церкву, яка й започаткувала в Почаєві храмове свято Успення божої Матері.
У 1597 році монастир отримує від поміщиці Анни Гойської значні земельні наділи, маєтки та найдорожчий скарб – Чудотворний образ Божої Матері. Розпочинається нова доба в історії святині. Її настоятелем стає Іов Елізо – великий аскет та шанувальник чернечого життя. Завдяки його піклуванню в обителі було засновано друкарню та школу, її було обнесено оборонним муром із вежами, збудовано інші храми, житло для монахів, різні господарські споруди.
Донині на вулицях Почаєва шумлять трьохсотрічні липи, посаджені преподобним Іовом, а дзеркальна вода, викопаної ним криниці та ставка, й тепер свідчить про велику працю для розвитку монастиря.
1712 р. монастир перейшов до уніатських ченців-василіан. Саме на цей період припадає інтенсивна розбудова комплексу, зростання ролі обителі як видавничого та освітянського центру. У 1771 році на місці древніх церков, що тулилися одна до одної, розпочинається будівництво величавого трьох престольного собору за проектом архітектора Готфріда Гофмана. Коли в 1795 р. Почаїв після ІІІ поділу Польщі відійшов до Росії, монастир продовжував діяти як уніатський, та після польського повстання 1831 р. уряд передав комплекс православним. У 1842 р. монастир відвідав російський цар Микола І і назвав Успенський собор «витвором зухвалої архітектури». Крім нього Почаїв відвідали такі відомі українці як Григорій Сковорода, Феофан Прокопович, Василь Григорович Барський. А у 1846 році до містечка приїжджав Тарас Шевченко. Він намалював чотири акварелі місцевих краєвидів, записав три народні пісні і зібрав матеріали для повісті та поеми «Варнак» про гайдамацькі повстання.
У монастирі є 13 дзвонів, два з них – годинникові. Колись найбільший дзвін було чутно за 30 км, а зараз, як стверджують екскурсоводи – приблизно на 10 км. На третьому поверсі дзвіниці є дзвін вагою 11,5 тон. Від його звуків дрижить земля.
Розписував собор уже на початку ХІХ століття львівський художник Лука Волинський, а згодом у 1874 році (після пожежі) обновляли розпис лаврські художники разом з академіком Васильєвим. Келії будував з цегли Г. Гоффман за участю К. Кульчицького. Це кілька прямокутних корпусів, з’єднаних між собою та з Успенським собором в замкнену композицію з внутрішнім двориком. Північний корпус триповерховий, всі інші – двоповерхові. Коридорне планування з одностороннім розміщенням приміщень. Коридори перекриті хрестовими склепіннями.
Остаточну архітектурну крапку в ансамблі Почаївської лаври поставив російський зодчий Олексій Щусєв. За його проектом у 1910−1913 рр. у стилі російського модернізму звели Троїцький собор. Мозаїки над входом до нього виконані за ескізами відомого художника, мандрівника і письменника Миколи Реріха.
Сьогодні Почаївська лавра – одне з величних в Україні місць прощі на Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня) і преподобного Йова (10 вересня). До її святинь належать: слід стопи Матері Божої з джерелом цілющої води, її чудотворна ікона, мощі преподобного Іова, Амфілохія.
Література
Бичко З. Чудо Подільського краю [Текст] / З. Бичко // Вільне життя. – 2005. – 16 берез. – С. 4.
Гудима А. Почаївський монастир в історичній долі українства [Текст] / А. Гудима. − Тернопіль : [б. в.], 1995. − 27 с.
Кепін Д. Перлина Волинського краю [Текст] / Д. Кепін // Вісник Книжкової палати. – 2007. – № 7. – С. 39–41.
Лещишин А. Почаївська Лавра. Нерелігійний погляд на історію [Текст] / А. Лещишин // Місто. – 2010. – 4 серп. – С. 15; 18 серп. – С. 15; 25 серп. – С. 17.
Мензатюк З. Дива українських храмів [Текст] / З. Мензатюк. − Чернівці: Букрек 2015. − 119 с.
Огієнко І.Свята Почаївська лавра [Текст] / І. Огієнко; упоряд. М. Тимошик. − Київ : Наша культура і наука, 2004. − 440 с.
Пелехатий Я. Святодухівський Скит [Текст] / Я. Пелехатий // Ровесник. – 1998. − № 4.
Почаїв [Текст] = Pochaiv. − Тернопіль: Просвіта, 2012. − 5 с. − Текст укр., англ. мовами.
Почаївська лавра [Текст] // Вісімдесят три святині Тернопілля [Текст] : путівник / І. Пустиннікова. − Київ : Грані-Т, 2010. – С. 20−23.
Почаївська чудотворна [Текст] : [ікона Божої Матері] / підгот. Л. Ковалишин // Вільне життя. − 2014. − 23 трав. − С. 5.
Почаївський монастир в контексті історії та духовності українського народу [Текст] : тези наук. конференції / ред. Б. Мельничук. − Тернопіль : [б. в.], 1995. − 118 с.
Ричков П. А. Почаївська Свято-Успенська лавра [Текст] / П. А. Ричков, В. Д. Луц. – Київ : Техніка, 2000. – 136 с. − (Національні святині України).
Садовська Г. Радуйся, похвало почаївська [Текст] : [про Почаївську ікону Божої Матері] / Г. Садовська // Вільне життя. – 2005. – 10 серп. – С. 2.
775 років із часу заснування Почаївської Свято-Успенської лаври [Текст] // Література до знаменних і пам`ятних дат Тернопільщини на 2015 рік : бібліогр. покажч. / Департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Пайонк ; ред. О. Раскіна, Г. Жовтко. − Тернопіль : Навч. кн. − Богдан, 2014. − Вип. 25. − С. 124−127.
Свято–Успенская Почаевская Лавра [Текст]. – 7-е вид. – Тернополь : [s. n.], 2007. – 16 с.
Семеняк-Штангей В. Чим важка дорога до Бога? [Текст] : [про сучасну Почаївську лавру] / В. Семеняк-Штангей // Україна молода. – 2009. – 6 листоп. – С. 18.
Сливка П. Українська святиня [Текст] / П. Сливка // Четверта влада. – 2007. – 28 лют. – С. 6.
Собчук В. Почаївська Лавра і народна освіта [Текст] / В. Собчук // Замок. – 2008. – 24 квіт. – С. 8.
Українську святиню – українському народові [Текст] : матеріали міжнарод. наук. конф. / за ред. А. Гудими, Д. Чубатої. – Тернопіль : Терно-граф, 2012. – 107 с.
Филипович Л. Почаївська Лавра в житті видатних українців : Микола Костомаров і Тарас Шевченко [Текст] / Л. Филипович // Українську святиню – українському народові. – Тернопіль, 2012. – С. 75–80.
Черевчук Т. Яка вона, Почаївська лавра? [Текст] / Т. Черевчук // Свобода. – 2000. – 12 груд.
Чернихівський Г. Почаївська Свято-Успенська Лавра [Текст] / Г. Чернихівський, В. Балюх. – Тернопіль : Збруч, 2006. – 47 с.
Юхим О. Прозрівають сліпі та зцілюються прокажені [Текст] / О. Юхим // Вільне життя. – 2004. – 7 серп. – С. 8.
Янків В. І знову про Почаївську лавру [Текст] / В. Янків // Свобода. – 2005. – 12 берез. – С. 3.
