Архип Куїнджі. Геній світла.
Його картини впізнаються з першого погляду. Вони відрізняються дивовижним ефектом світла – як сонячного, так і місячного, – і начебто світяться зсередини. «Зробіть так, щоб інакше і зробити не могли, – тоді повірять» – говорив один із найвидатніших художників, незвичайний пейзажист з фантастичним відчуттям кольору, який сміливо поєднував фарби, світло та тіні. Нерідко митець закарбовував на віки ті моменти, котрі у природі тривають лишень хвилини. На полотнах оживають, здавалося б, невловимі стани природи. Можливо, тому на виставках картини Куїнджі часто затьмарювали твори інших художників.
Архип Іванович Куїнджі народився 15 січня 1841 року на околиці Маріуполя у родині чоботаря-грека Івана Христофоровича Єменджі. Ще й три роки не виповнилося малому Архипку, як помирає батько, а згодом і мати. П’ятирічного Архипа забирає до себе дід Христофор, котрий дає йому своє прізвище – Куїнджі. Але незабаром йде з життя дідусь, якого Архипко дуже любив, і дитинство хлопчика закінчилося. Майбутньому художнику з ранніх літ довелося працювати. Він пас гусей, трудився на будівництві, продавав і розносив хліб, але водночас із самого малку його тягнуло до малювання. Архип малював на чому міг: парканах, шматках паперу, стінах будинків. Вивчивши грамоту, Архип у свої одинадцять років починає працювати на будівництві церкви. Працівники так шанобливо ставилися до грамотного і працьовитого хлопця, що зверталися до нього на «ви». А у вільну хвилину Архип так розмальовував стіни підсобки, що сам підрядник дивувався його таланту і подарував майбутньому художнику зошит та олівець.
Заробивши трохи грошей на будівництві, хлопчина продовжив навчання у школі. А у вихідні Архипа частенько кликали грати на скрипці на весіллях. Музичний талант йому передався від батька. Під час навчання у школі Архип зачастив до бібліотеки, в якій було біля сотні книг. Ото він і пристрастився до читання. Найбільше його вражало, як письменники описують природу. Але один трагічний випадок змінив життя Куїнджі. Хлопець під час сильних морозів провалився в ополонку і понад місяць пролежав у гарячці. А коли видужав, то про навчання вже не було й мови. Він пішов працювати наймитом до купця.
Побачивши талант хлопця, хазяїн вирішую познайомити його з відомим художником Адольфом Фесслером, учнем Івана Айвазовськкого. Той показав йому картину свого вчителя. Ця зустріч стала доленосною і вирішальною у формуванні Куїнджі як художника. Хлопець їде у Феодосію, цілий тиждень добирається пішки степом, потрапляє у дім Айвазовського і наймається там на роботу. Але господаря вдома не було, тому Архип повертається додому. Тоді він вирішує навчатися у легендарній Академії мистецтв. Багато працює, щоб забезпечити своє проживання, вчиться і малює. Під час роботи над портретом купця Кетчерджі Архип закохується у його доньку Віру. Але батько і чути нічого не хоче, бо не віддасть свою дочку за голодранця. Тоді дуже неполегливий і завзятий до роботи художник вирішує заробити, щоб там не було. Він пише картини, бере участь у виставках, де на нього чекає успіх. Його картина «На острові Валаам» мала шалений успіх. Її придбав відомий колекціонер П. М. Третьяков.
На пересувній виставці картини «Забуте село», «Чумацький шлях у Маріуполі», «Степ» також мали шалений успіх.
Архип Куїнджі привозить сто рублів золотом, як вимагав батько Віри. Але той все одно не погоджується віддати свою доньку за художника. Тоді, уже відомий у світі мистецтва, художник вирушає у подорож. Німеччина, Бельгія, Англія, Франція, Швейцарія, Австрія – ось країни, де побував художник. Він стає заможним і батько нарешті погоджується на шлюб. Віра Кетчерджі стає дружиною Архипа Куїнджі. Хлопця, якого вона покохала ще бідним наймитом.
Маючи безліч матеріальних можливостей і всупереч їм, художник витрачає на свої потреби мізерні кошти – вони з дружиною живуть дуже скромно. А левова частка статків йде на благодійність. Архип Іванович оплачує навчання молодим художникам, виділяє великі суми на премії для них. Він жертвує гроші на школи та лікарні, у його домах безкоштовно живуть студенти та бідняки. До того ж неймовірно скромний Архип Куїнджі волів не афішувати свої добрі вчинки. Він здійснив, здавалося би, неможливе. У дитинстві – гірке сирітство, напівголодне існування, а під кінець життя – майже мільйонні статки. Не отримавши в дитинстві грунтовної освіти, Архип Іванович став професором Академії мистецтв.
На п’ятій пересувній виставці картина Архипа Куїнджі справила справжній фурор. Це був небувалий успіх. Називалося полотно просто – «Українська ніч».
А картина «Місячна ніч на Дніпрі» справила на глядача таке неймовірне враження, що була представлена на виставці однієї картини. Глядачі не могли зрозуміти техніки виконання, називаючи художника чаклуном. Це полотно коштувало шалених коштів і було продане ще до експозиції.
Йому не вдалося змінити цей недосконалий світ, але незгасиме світло добра та краси і через століття палахкотить на його незрівняних полотнах.