Олександр Архипенко – один із найвідоміших скульпторів ХХ сторіччя, засновник кубізму в скульптурі. Олександр Архипенко народився 30 травня 1887 року у Києві. У 1902-1905 роках хлопець навчався в Київському художньому училищі, з якого був виключений у листопаді 1905 за участь в учнівському страйку.
У 1906 продовжив навчання мистецтву у Сергія Світославського. У 1906 у Києві разом з Олександром Богомазовим організував першу виставку власних творів. У цьому ж році переїхав до Москви, де продовжив освіту в Московському училищі живопису, архітектури і скульптури.
У 1908 році переїхав до Парижа і продовжив освіту у Паризькій мистецькій школі. Оселився в колонії художників «Вулик» разом із художниками Володимиром Барановим-Россіне, Сонею Делоне, Натаном Альтманом – вихідцями з України. Там познайомився з А. Модільяні, А. Годьє-Бжеско та іншими. У 1910 відкрив у Парижі власну школу, ввів у скульптуру нові естетичні елементи – моделювання простору, вглиблені форми і прозорість. Вже тоді скульптор шукав оригінальні форми, прагнув по-новому зображати реальність, але не знаходив підтримки ані серед московських викладачів, ані паризьких. У той час Пікассо започаткував нову течію кубізму в живописі, а українець переніс цей стиль у скульптуру.
Скульптору виповнилося 23 роки, а виставка його робіт уже мандрувала Європою, але публіка ще не завжди була готова сприймати такий стиль, проте резонанс у Європі йому був забезпечений. У 1920 році Архипенко став першим українцем, що взяв участь у Венеційському бієнале. Через рік відкрив свою школу у Берліні, і продовжив експерименти. Замість класичних бронзи та мармуру, у скульптурах використовував дерево, скло, метал, а часом розфарбовував роботи.
Після того як його виставка побувала у Нью-Йорку, О. Архипенко теж вирішує податися з дружиною у США. Через 5 років він отримав американське громадянство.
Творча спадщина Олександра Архипенка налічує понад 1000 скульптур, картин і творів живопису. Його скульптури і картини зберігаються у 48 музеях (в тому числі Київському та Львівському музеях українського мистецтва), у приватних колекціях.
Митець також займався викладацькою діяльністю в 17 університетах і мистецьких навчальних закладах та у п’яти заснованих ним школах мистецтв (Париж, Берлін, Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Чикаго). Був членом журі виставкових комітетів, учених рад багатьох музеїв та університетів, серед них: музей Метрополітен у Нью-Йорку, Пенсільванська академія мистецтв, Інститут Карнегі, Бостонський музей образотворчого мистецтва.
І хоча з Україною Архипенка розділяли тисячі кілометрів, він не втрачав контакти з вітчизняними митцями. Розробляв пам’ятники Франку, Шевченку та князеві Володимиру, а довідавшись, що в Україні голод, віддав одну зі скульптур на головний приз лотереї, аби передати виручені кошти жертвам.
Помер у Нью-Йорку, похований на кладовищі Вудлон.