XVII−XVIII століття м. Бучач
Стіни замку родини Бучацьких панують над околицям і з них місто видно, немов на долоні. Досі побутують легенди, що з гори, на якій стоїть замок, можна було не лише оглянути околиці, але й спуститися в місто підземними ходами. Їх, за переказами, збудували для порятунку оборонців під час захоплення ворогом твердині. Один із входів до льохів розташований поблизу круглої вежі. Спустившись усередину, можна побачити доволі гарно збережені арчасті склепіння.
Збережений досі замок збудували у XVII ст.. на місці деревʼяного, вперше згаданого у 1379 році. Спершу укріплення розташовувались на краю мису. Спорудження цієї частини комплексу відносять до ХІV−XVI ст. Розширення замку здійснили, вочевидь, у XVII ст.
Власники міста і замовники твердині князі Бучацькі – давня шляхетська родина, яку започаткував камʼянецький староста Габріель у ХІІІ ст. Це були дуже вельможні і багаті люди.
Свою твердиню князі укріпили дуже добре. Її стіни мали три яруси бійниць для вогнепальної зброї, а всередину можна було потрапити лише через підйомний міст, перекинутий над глибоким ровом. У самому замку стояв пишний палац із галереями у стилі епохи Відродження. Археологічні розкопки показують, що, можливо, замок мав колись свій фонтан.
Під стінами замку неодноразово велися бої. У вересні 1648 р. бучачани допомагали оволодіти замком козацькому війську. В 1655 і 1667 рр. фортецю намагалися захопити кримські татари, але зазнали ганебної невдачі. Відступаючи, вони спалили все місто.
Навесні 1672 р. гетьман Петро Дорошенко разом з турецьким султаном Мухаммедом IV вирушив в похід проти поляків і їх українських союзників. Похід закінчився узяттям Камʼянця і здачею Бучацького замку. 18 жовтня 1672 р. під деревом «Золота Липа», яке збереглося донині при дорозі на Соколів, був підписаний Бучацький мирний договір між Польщею та Туреччиною. Відповідно до нього, кордон, між Османською імперією і Польщею проходив по річці Стрипа і розділяв місто на дві частини – східну (турецьку) і західну (польську). Окупація Бучача турками тривала майже 11 років.
Після повернення Камʼянця до складу Речі Посполитої Бучацький замок поступово занепадає, і в середині XVIIІ ст. його вже згадують як покинутий.
У 1772 р. містечко переходить до складу Австро-Угорської імперії. Каміння із замку почали продавати як будівельний матеріал. Так від пам’ятки залишились тільки частини мурів, засипані підземелля і спогади у давніх хроніках.
Література
Бучач [Текст] // Мороз В. Замки і фортеці Тернопілля / В. Мороз. – Тернопіль: Підручники і посібники. – 2011. – С. 16–19.
Замок XVII−XVIII ст. м. Бучач Тернопільської [Текст] // Замки та фортеці. – Київ, 2007. – С. 228–231.
Камʼяна сторожа Бучача [Текст] // Бурма В. Привиди старих замків (Тернопільщина) / В. Бурма. – Тернопіль, 2011. – С. 189–200.
Лещишин А. Бучацька облога 1672 року [Текст] / А. Лещишин // Місто. – 2010. – 5 трав. – С. 13.
Місто Бучач [Текст] // Мунін Г. Б. Визначні пам`ятки Західної України / Г. Б. Мунін, Х. Й. Роглєв, О. О. Гаца. – Київ : Книга, 2008. – С. 112–115.