Цегельський Микола
(1896-1951)
Микола Цегельський – блаженний священномученик католицької церкви, український церковний і громадський діяч у Галичині, греко-католицький священник. Народився 17 грудня 1896 року в містечку Струсові в родині видатного душпастиря о. Теодора Цегельського із давнього священничого роду та Марії Магдалини Мандичевської.
Хлопець навчався в тернопільській гімназії, яку закінчив у 1918 році і був направлений на студії у Львівський університет на богословський факультет. Висвячення приймав з рук самого Митрополита Андрея Шептицького в церкві Святого Духа у Львові. Працював у селі Висипівка, а згодом був назначений в село Сорока Гримайлівського деканату. Одружився із Осипою Ратич, яка викладала релігію у «Рідній школі» в Тернополі до 1939 року.
При церкві о. М. Цегельський заснував три братства: Братство Апостольства молитви, яке згуртувало 170 парафіян, Братство Найсвятіших Тайн і Братство тверезості. Кожне братство мало свою програму, свої обов’язки і активно діяло під проводом свого душпастиря. У 1934 р. отець почав будівництво (нової церкви, створивши перед цим сільську цегельню, де селяни самі випалювали цеглу. За 2 роки було побудовано велику церкву, громадський дім і приміщення для читальні «Просвіти». Отець Микола Цегельський заснував на своїй парохії філію товариства «Сільський господар», Касу взаємодопомоги та молодіжного товариства «Луг».
У 1938 році о. Миколу Цегельського назначено місцедеканом (заступником декана) Гримайлівського деканату. З приходом на Тернопільщину радянської влади починаються масові репресії проти священнослужителів, в горнило яких потрапляє і отець Цегельський. У жовтні 1946 року отця було арештовано, а 27 січня 1947 року Військовий трибунал МВС Тернопільської області засудив священника на 10 років ув’язнення. Перебував у пересильних таборах у с. Ляцькому біля Золочева, у Підкамені біля Бродів та на Львівському пересильному пункті на вул. Полтв’яній. Там о. Цегельський регулярно відправляв Служби Божі та акуратно записував, коли і в якому наміренні вони відправлені. Згодом був вивезений у табір суворого режиму в поселенні Явас біля станції Потьма, а його діти були виселені у Читинську область.
Помер 25 травня 1951 року в селищі Явас, Зубово-Поленського району Мордовської АРСР, похований на цвинтарі с. Потьма. Прах новомученика перепохований на Микулинецькому кладовищі в Тернополі.
Реабілітований 7 липня 1991 року. Обряд беатифікації відбувся 27 червня 2001 р. у Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Папи Івана Павла ІІ.
Література
Блаженний отець Микола Цегельський (1896-1951) // «… Мученики – джерело чудотворної сили…» : з Декрету Митрополита Андрея Шептицького. Про почитання святих. 1941р. / упоряд. І. Левицький, Р. Тереховський, Р. Хрін (та ін.). – Львів : [б. в.], 2004. – С.49-51.
Священномученики віри / О. Ліберний // Свобода. – 2006. – 29 лист. – С. 5.
Славна родина Цегельських // Жулковська О. «У нас нема зерна неправди за собою» / О. Жулковська. – Тернопіль, 2007. – Кн. 2. – С. 21-33.
Тадейчук Є. Блаженному Миколаю присвячена [пам’ятна академія] / Є. Тадейчук // Вільне життя. – 2007. – 14 берез. – С. 4.