Симоненко належить до тих людей,
чиї біографії треба вивчати як частку історії України
Євген Сверстюк
8 січня 1935 р. народився знаменитий поет й журналіст Василь Симоненко, діяч українського руху опору, шістдесятник, що увійшов у літературу як поборник правди і добра.
Поет прожив всього 28 років, з яких 10 років займався творчістю. За життя Симоненко написав сотні віршів, провідною темою яких є любов до рідної землі, відповідальність за ïï долю. Крім поезій писав новели, сатиру, був автором численних статей, рецензій, публікацій.
Офіційно Симоненко друкувався неохоче, бо радянська влада вимагала від нього коригувати тексти. Більшість творів видавав самвидавом, завдяки чому і став відомим.
У 1995 році Василю Симоненку було посмертно присуджено Державну премію України імені Тараса Шевченка за збірки поезій та прози «Лебеді материнства», «У твоєму імені живу», «Народ мій завжди буде».
На вірші Василя Симоненка створено десятки пісень. Їх виконували і кобзарі, і панки, і поп-виконавці, і метал-гурти. Їх співає молодь під гітару.
Пройшли десятиріччя, але поезія Василя Симоненка і досі актуальна. Сьогодні ворогу, який зазіхає на неньку-Україну, хочеться сказати словами поета: «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!».
Бібліотека пропонує віртуальну виставку книг «Доля слова Василя Симоненка», на якій представлена література про життя і творчість поета, короткі спогади побратимів по перу, листи до матері, котрі доповнюють живий образ славетного Поета. У видання включені не всім відомі фотодокументи.






