Як з’явились ялинкові прикраси
За легендою, коли народився маленький Ісус, до печери поспішали не лише люди й тварини, а й рослини. Ялинка прийшла останньою та скромно стала коло входу…
Її спитали, чому вона не заходить, а ялинка відповіла, що їй нічого подарувати Немовлятку Ісусу і, крім того, вона боїться злякати Його своїми голками. І тоді всі рослини віддали їй щось від себе: плоди і квіти, горіхи і зелене листя. Маленький Ісусик побачив таке яскраве дерево, зрадів, і ялинці на верхівку спустилася Вифлеємська зірка.
Перш ніж ялинка стала символом і обов’язковим атрибутом новоріччя, існував звичай на честь приходу Нового року прикрашати дерева. Наші предки вірили, що в деревах живуть духи, які відповідають за врожай хлібів та овочів, тому й намагалися їх задобрити дарунками-прикрасами.
Звичай виділяти зі всіх дерев ялинку і прикрашати саме її зародився у Німеччині. Древні європейці підвішували до лапатих гіл яблука. яйця, горіхи, пізніше вже – іграшки.
Вже з Німеччини цей звичай розповсюдився і в інших країнах. Деякі вчені вважають, що перша ялинка була прикрашена в XVI столітті в м. Ельзасі (раніше належало Німеччинi, а тепер це частина Франції).
У слов’ян існував звичай до новорічного свята вирощувати в горщиках вишні, які зацвітали саме на Новий рік. Але й вони перейняли оригінальну традицію і почали прикрашати свої домівки гіллям сосни, ялини та ялівцю. Спочатку на них вішали горіхи, цукерки, фрукти та навіть овочі, а іграшки і гірлянди з’явилися набагато пізніше, з середини XIX століття.
Справжні ялинкові прикраси-іграшки з’явилися аж в середині XIX століття. Прибрана ялинка вперше спалахнула вогниками в 1852 році. А до кінця XIX століття стала головною прикрасою помешкань. До 1918 року ялинка й Новий рік були нерозлучні. Та наступні 17 років ялинка була під забороною через належність до релігії та церкви.
По-справжньому модним прикрашання новорічно-різдвяного деревця стало в першій половині XVI століття, але ще 200 років усі цяцьки були їстівними. З другої половини XVIII століття ялинкові прикраси стають все різноманітнішими: паперові квіти, “позолочені” шишки, фігурки-феї, ангелята, сріблясті зірочки…
1848 року у містечку Лауш (Тюрингія) виготовили перші ялинкові кульки зі скла, вкритого зсередини шаром свинцю, а ззовні – блискітками. Склодуви розпочали масове виробництво на полум’ї газових горілок і при високій температурі навчилися виготовляти тонкостінні кульки різних розмірів.
Так з’явилися виноградні грона, птахи, рибки, фігурки Санта – Клауса… Зверху іграшки притрушували сріблясто-золотистою пудрою. Знані майстри ялинково-іграшкових справ працювали на початку XX століття у Чехії, Польщі, США, Японії.
Заговорили вже й про моду на ялинкові прикраси. Якщо до 1900 року вважалося, що ялинка має бути яскравою, всипаною іграшками, то на початку XX століття популярним став стиль “мінімалізм” – строгі, елегантні ялинки у сріблясто-білих тонах.
Окремим рядком в історії ялинкових прикрас вписані німецькі міста Дрезден та Лейпціг, де народилися іграшки у стилі “техно” – кораблики, дирижаблі, музичні інструменти, карети, а також іграшки-тварини: слоники, ведмеді, жабки…
Нині виробники ялинкових іграшок повертаються до витоків. Особливий шик – кульки, розфарбовані вручну. В моді іграшки з соломи,
дерева, саморобні звірята з клаптиків хутра чи фетру, ватні ангелочки.