Книга дуже глибока і змістовна, але найважливіше – вона сповнена гумору, реалізму і співчуття. Автор багато років працював психотерапевтом, у тому числі з алко і нарко залежними, і у книзі є багато історій його колишніх клієнтів, їх невдач, самосаботажу, самообману і довгого шляху до успіху, кожну з них він аналізує і дає можливість приміряти на себе. Свої проблеми він теж не оминає увагою, у нього немає мети змалювати себе як ідеального кумира: він також реальна людина зі своїми проблемами і опором на шляху до зростання. Величезним відкриттям для мене було те, що наше небажання змін – це самозахист, любов до себе, і автор дуже влучно порівнює це з гіперопікою батьків. А ще те, що зміна несе в собі невпевненість, і ніколи не можна бути на 100% впевненим, що матимеш успіх, починаючи щось нове, бо воно нове. І ніхто не має цієї впевненості.