1692 рік с. Окопи, Борщівський район
Місцевість довкола сучасних Окопів у ХVІІ ст.. належала шляхетській родині Чермінських, а пізніше її власником був воєвода київський Марцін Контський. Наприкінці ХVІІ ст. Окопи стали чи не найвідомішою фортецею на кордоні з Османською імперією. Про невеличкий форт на скелястому перешийку, залога якого вдень і вночі здійснювала раптові рейди на турків, писала навіть «Gazette de France».
Створювали цю твердиню коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Ян Яблоновський (до речі, будував він фортецю своїм коштом, не сподіваючись на допомогу сейму) та воєвода київський Марцін Контський − для блокади доріг, що вели до захопленого турками Кам’янця. Фортеця була тим опорним пунктом, де могли базуватися війська, які не дозволяли постачати їжу та боєприпаси туркам в обложеному Кам’янці і нищили турецькі загони, що діяли між фортецями Кам‘янця і Хотина.
З погляду військової стратегії місце було вибрано вдало. Ця твердиня здіймалась над всією кружиною. Праворуч було видно стіни і мінарети Хотинської фортеці, ліворуч – Жванець з замком Лянцкоронських, а трохи далі − земляне Олександринське укріплення. Через Жванець пролягав шлях із тодішньої Бесарабії в Камʼянець. Отож воїнові з висоти башти відкривався краєвид з двома фортецями, двома переправами через Дністер та стародавній шлях, по якому рухалися турецькі загони.
У 1698-му фортецю в Окопах доукріплюють, а її гарнізон збільшують, оскільки новий король Речі Посполитої Август ІІ вирішив будь-що забрати у турків Кам’янець-Подільський. Однак, політична ситуація склалась так, що наступного року вони самі залишають місто. Того ж року в Окопах проходить сейм Речі Посполитої, що неабияк підтверджує їх державну важливість. Населений пункт отримує Магдебурзьке право, проте фортеця втрачає своє оборонне значення і поступово занепадає.
У 1772 році Окопи захопила Австрія, а в 1783 році містечко таємно відвідав цісар Йосиф ІІ Габсбург. Володар імперії оглянув форт і дав вказівки для його оновлення, адже після зустрічі з імператрицею Катериною ІІ мав намір воювати з турками. Однак, війна не відбулася, і в 1842 році австрійський уряд уже планував відновити Окопи. У 1870−1874 роках за кошти, виділені крайовим сеймом були відреставровані дахи над двома збереженими брамами.
У 20−30-х роках ХХ ст. біля Окопів проходив рядянсько-польський та радянсько-румунський кордон. У той час існувала приповідка, що «в Окопах півні піють на три держави: Польщу, СРСР та Румунію». До 1939 року брами фортеці використовували для потреб митниці. Ці будівлі стоять і досі. Також від комплексу укріплень частково збереглася вежа над Дністром, яку ще називають вежею Пуласького, і вали. А от подвір’я твердині завдовжки в 480 метрів поступово забудували, і крізь нього проходить центральна вулиця села Окопи.
Література
Бурма В. На краю Ойкумени [Текст] : [с. Окопи Борщівського р-ну] / В. Бурма // Вільне життя. – 2016. – серп. – С. 9.
Кукуріку на три держави [Текст] // Бурма В. Привиди старих замків (Тернопільщина) / В. Бурма. – Тернопіль, 2011. – С. 380–394.
Лещишин А. Гори. Окопи Святої Трійці. Блокада Камʼянця-Подільського [Текст] / А. Лещишин // Місто. – 2010. – 24 листоп. – С. 15.
Мичко С. Де півень на три держави піяв [Текст] : [історія села Окопи] / С. Мичко // Україна молода. − 2014. − 16 жовт. − С. 9.
Мороз В. Окопи Святої Трійці [Текст] / В. Мороз // 20 хвилин. – 2007. – 27 лип. – С. 12.
Мороз В. Форт із Божим ім’ям [Текст] / В. Мороз // 20 хвилин. – 2009. – 17 квіт. – С. 16.
Окопи [Текст] // Легендарні села України. – Київ, 2009. – С. 210–213.
Окопи [Текст] // Мунін Г. Б. Визначні пам`ятки Західної України / Г. Б. Мунін, Х. Й. Роглєв, О. О. Гаца. – Київ : Книга, 2008. – С. 138–140.
Фортеця Святої Трійці 1692 р. с. Окопи Тернопільської обл. [Текст] // Замки та фортеці. – Київ, 2007. – С. 222–223.
Шумлянський В. Окопи [Текст] / В. Шумлянський // Світогляд. – 2013. – № 6. – С. 79–80.
