(1929-2012)
Петро Юрійович Касінчук – український громадсько-політичний діяч, голова братства ОУН-УПА Подільського краю «Лисоня», учасник Другої світової війни, воював у лавах Української Повстанської Армії.
Народився 9 травня 1929 року у Мельниці-Подільській на Борщівщині у патріотичній родині. Його батько воював у лавах Січових стрільців. Після закінчення 7-го класу хлопець навчався у Чортківській гімназії, де дуже полюбляв уроки історії та малювання.
Під час Другої світової юнак вступив до лав ОУН-УПА, був підрайоновим Юнацької ОУН (1944-1946), членом ОУН (1946), політреферентом чоти, а згодом сотні «Оселедець». У лютому 1946 року провід ОУН визнав Петра Касінчука кращим бійцем УПА. У березні того ж року в сутичці з підрозділом НКДБ заарештований і засуджений на 15 років каторжних робіт.
Відбував покарання у таборах на Далекому Сході, зокрема в Магаданській області. У зв’язку зі смертю Сталіна оголошено амністію, і оскільки Петро Касінчук був арештований ще неповнолітнім, його звільнено. 1955 року повернувся на Тернопільщину. Після повернення з таборів у Петра Касінчука почалися митарства із працевлаштуванням: маляром, штукатуром, фотографом, мотористом на ГЕС, навіть майстром на консервному заводі та всюди був «небезпечним». Навчався у Глибочецькому училищі механізації та електрифікації народного господарства (Чернівецька область), згодом у Борщівському технікумі механізації сільського господарства (нині агротехнічний коледж). Закінчив Львівський політехнічний інститут (Тернопільський філіал) у 1968 році.
Наприкінці 60-х Петра Касінчука направили на перекваліфікацію до Києва, де він познайомився із «шестидесятниками» та привіз додому відому працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм та русифікація», яку активно популяризував. Уникаючи арешту за розповсюдження цієї праці, змушений працювати на будовах 5 років у місті Тюмень (нині Російська Федерація).
Від 1989 року Петро Касінчук член УГС, співорганізатор тернопільської організації НРУ, Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. У 1990-1993 роках – голова обласного товариства «Меморіал», делегат усіх форумів НРУ, всеукраїнського форуму українців. Учасник акцій Руху, створення Спілки політв’язнів і репресованих у Тернополі. Також Петро Касінчук був засновником та керівником Братства ОУН-УПА подільського краю «Лисоня» (1992 рік), членом Тернопільського обласного проводу Конгресу Українських Націоналістів, голова Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА імені Романа Шухевича-Тараса Чупринки.
Петро Касінчук посприяв створенню, проекту та встановленню пам’ятника Ярославу Стецьку у Тернополі. У 2007 році був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
13 травня 2012 року Петро Касінчук помер. Похований у Тернополі.
Література
Дем’янова І. Касінчук Петро Юрійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К – О. – С. 46.
Ліберний О. Жива легенда подільського краю // Свобода. – 2004. – 18 трав.
Тернопільські борці за Незалежність України у XX столітті [Текст] : [статус борця за незалежність України у XX ст. присвоєно Касінчуку П. Ю. (посмертно)] // Нова Тернопільська газета. − 2023. − 13-20 груд. − С. 3.
Юхно-Лучка М. Із простреленою наскрізь рукою відбивався з криївки до останнього…[Текст] / М. Юхно-Лучка // Нова Тернопільська газета. – 2006. – 11-17 жовт. – С. 1,3.