(1978-2014)
Коцюк Руслан Володимирович – український військовик, старший лейтенант, командир взводу розвідки 3-го батальйону 51-ї окремої мехбригади (Володимир-Волинський).
Народився 3 травня 1978 року у селі Джурин Чортківського району. Після здобуття середньої освіти 1995 року вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, який закінчив 2000-го, здобувши фах інженера-радіотехніка. До війни Руслан Коцюк разом із дружиною та двома дітьми проживав у Чорткові, займався ремонтом телефонів та телевізійної техніки.
До лав Збройних сил України був мобілізований 11 квітня 2014 року. Вишкіл проходив у військовій частині у Володимирі-Волинському. Наприкінці травня направлений до Іловайська. Останній раз виходив на зв’язок 28 серпня, перебуваючи під Іловайськом. З того часу рідні бійця кинули всі сили, щоб знайти його.
Загинув 29 серпня 2014 під час прориву з оточення в Іловайському котлі так званим «Зеленим коридором» на дорозі в районі с. Новокатеринівки Старобешівського району Донецької області.
Похований герой на військовому кладовищі у селищі Кушугум під Запоріжжям, поряд з іншими своїми бойовими побратимами, тіла яких не вдалося встановити. Проте, згодом тіло Руслана Коцюка перепоховали на сільському кладовищі у селі Джурин.
4 червня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). У 2018 році на фасаді Джуринської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів було встановлено та освячено меморіальну дошку Руслану Коцюку.
Література
Кошіль І. Руслан залишив сиротами двох дітей / І. Кошіль // Нова Тернопільська газета. – 2015. – 18–24 квіт. – С. 4.
Сірова О. Тернопільщина продовжує прощатися зі своїми кращими синами [загиблі в АТО: Дмитро Лабуткін, Ігор Новак, Руслан Коцюк] / О. Сірова // Номер один. – 2015. – 25 берез. – С. 5.