(1992-2024)
Напередодні Дня Незалежності 2024 року високе звання Героя України було присвоєно лейтенантові Сергійєві Коновалу. На жаль, посмертно.
Сергій Коновал з позивним «Норд» народився 29 травня 1992 року в Тернополі. Закінчив Тернопільську загальноосвітню школу №19, відтак – Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського. Був відомим громадським активістом, пластуном, парамедиком, військовослужбовцем, лейтенантом Збройних сил України, учасником Революції гідності. Від березня 2014 року – парамедик добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», згодом – командир 6 -ї резервної сотні ДУК «Правий сектор». Брав участь у боях за Станицю Луганську, Піски, Мар’їнку, Авдіївку.
У 2018 році Сергій Коновал взяв участь у велопробігу «Чумацький шлях». Разом із велосипедистами з Києва та Херсона, серед яких було троє ветеранів АТО, він подолав 10 тисяч кілометрів Канадою та США. Під час велопробігу розповідали іноземцям про війну в Україні та зустрічалися з діаспорою.
Сергій Коновал був одним із засновників «Дому ветерана» в Тернополі. Над простором для бійців, ветеранів та їхніх сімей «Норд» почав працювати ще в 2019 році. Допомагали робити ремонти та облаштовувати його підприємці, друзі, побратими. Тепер тут проводять лекції, тренінги для військовослужбовців і їхніх сімей, працюють психологи, а також діє тренажерний зал.
У цивільному житті Сергій Коновал працював відеооператором на одному з тернопільських телеканалів. Був оператором і співпродюсером фільмів «Шлях поколінь», «Дорога в Карпати», «Трохи нижче неба». Останній – це спогади рідних і побратимів про чотирьох загиблих «кіборгів» із Тернопільщини – Ігоря Римара, Івана Вітишина, Володимира Труха та В’ячеслава Мельника. А ще «Норд» займався патріотичним вихованням молоді: проводив військові вишколи, навчав військової тактики, рукопашного бою, першої медичної допомоги
Під час повномасштабного російського вторгнення служив командиром 2-ї стрілецької роти «Сталева сотня» 2-го стрілецького батальйону ім. Тараса Бобанича «Хаммера» 67-ї ОМБр. На війні познайомився із своєю дружиною Оленою Данченко, яка всіляко підтримувала воїна.
У квітні 2024 командир «Сталевої сотні» 67-ї окремої механізованої бригади ДУК Сергій Коновал воював поблизу Часового Яру на Донеччині. 6 квітня у бліндаж, де перебував Сергій та його заступник Тарас Петришин («Химера»), вцілив ворожий снаряд і обидва бійці загинули. Попрощатися з ними в Тернополі прийшли сотні людей.
На вечорі пам’яті на сороковий день після загибелі Сергія його посестра Ірина Драгущак так відгукнулася про «Норда»: «Він всюди був добрим, він всюди був спокійним. Цей спокій, мир, відвага, які в ньому були, і його життєвий шлях націоналіста, добровольця – це все про нього. Він мав багато чеснот і звитяжне життя». Таким його запам’ятали друзі, побратими. Таким він залишиться в пам’яті містян. А посмертна «Золота Зірка» Героя України тільки підтвердження того, що відходять найкращі, найвідважніші. їм би ще жити й жити і багато добра зробити…
Література
Дмитрук Г. «Мав багато чеснот і звитяжне життя» : [лейтенантові Сергієві Коновалу присвоєно звання Герой України, посмертно] / Г. Дмитрук // Вільне життя. – 2024. – 4 верес. – С. 4.