Киселиця – давня традиційна лемківська та бойківська страва обрядового столу Святого Вечора; це суп з вівсяного борошна чи крупи. Культура споживання вівсяного киселю своїм корінням сягає дохристиянських часів та є реліктом давньоукраїнської їжі Київської Русі. Киселиця була поширеною на всій території Лемківщини, а найбільше – в Центральній та Східній її частинах. Вона залишається символом гастрономічної культурної спадщини лемків. На Тернопільщині її найчастіше вживають в Монастириському, Чортківському та Бучацькому районах.
Як говорили лемки: «Лемкиня без фантазії – не лемкиня». Так, поєднавши перемелений овес (борошно) зі скибкою чорного житнього хліба і водою, виникла страва киселиця. Вона дуже корисна, поживна і проста в приготуванні. В оригіналі рецепта використовували вівсяне борошно, але з плином часу замінили його вівсяні пластівці. А також почали додавати свіжі дріжджі для прискорення процесу бродіння.
Рецепт цієї стародавньої страви такий:
3 літра води, 0.5 літрової банки вівсяного виробу, туди додаємо 25 грамів дріжджів. Окрайчик чорного хліба залити літрою теплої води і поставити в тепле місце на 1– 2 доби. Потім перецідити цю закваску через сито, долити ще 2–2.5 літра води, додати 1–2 чайні ложки кмину. Після цього киселицю варять, помішуючи, щоб не підгоріла. Коли закипить, додати цибулю, можна підсмажену, приправити часником та сіллю до смаку. Наприкінці дати лавровий лист, перець, лляну або соняшникову олію.
Лемки зазвичай подають киселицю із картоплею, тому її попередньо потрібно відварити. Також до киселиці додають сир бринзу, білі гриби і сметану.
Стародавню лемківську страву з Тернопільщини – киселицю – планують внести до Національного переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини.