Отець Іван Лужецький – талановитий проповідник, педагог, автор релігієзнавчих книжок. Він був радником Кардинала Йосифа Сліпого. Свідченням цього є спеціальна грамота; що її вручив о. Іванові Лужецькому, сам Патріарх Йосиф у Римі понад 30 літ тому. Як дорогу реліквію цю грамоту зберігає рідна сестра отця Івана пані Марія Музичка (Семчишин-Лужецька). Як каже пані Орися Ялова, небога отця Лужецького, такої честі удостоїлися тільки троє, а може, й двоє осіб у, світі. Про це їй оповідав при зустрічі отець Павло Когут з Франції, друг отця Лужецького.
Народився отець І. Лужецький 30 жовтня1921 року в селі Вербові Бережанського району на Тернопільщині. Навчався у Вербівській школі. Пані Стефанія Тих, учителька, згадувала Івана як дуже здібного, жадібного до знань хлопця. Крім німецької і польської, він додатково вивчав-англійську мову та латину. Закінчивши Вербівську школу, опановував фах педагога на курсах у місті Рогатині Івано-Франківської області. Працював учителем у Куропатниках і Конюхах на Тернопільщині. Його пам’ятають там як доброго, справедливого вчителя, до якого горнулися діти.
За часів панування Польщі і Іван Лужецький зазнав арешту через свої національні переконання покарання відбував у тюрмі в Бережанах. Підчас Другої світової війни два роки навчався у духовній семінарії у Львові. Далі життєві шляхи повели його в Німеччину, в Австрію, де студіював теологію, а відтак – в Італію, де завершував богословські студії.
17 червня 1951 року прийняв, священичий сан. Довгі роки священства пов’язували отця Івана з містом Мецом у Франції. Маючи добре серце, щиру душу, сповнену милосердя, допомагав літнім, людям, знедоленим, дітям-сиротам. Склав пожертву на потреби Львівської духовної семінарії, на будівництво монастиря у святині Поділля – Зарваниці. Кошти о. І. Лужецького закладено у спорудження пам’ятника на честь 550-ліття першої писемної згадки про родинне село Вербів. Мав він і велике бажання скласти пожертву на потреби цього храму до 2000-ліття Різдва Христового. Але не встиг… .
Отець Іван Лужецький мав, власну-велику, книгозбірню, був “енциклопедією” з багатьох питань. Та Господь Бог наділив нашого земляка не тільки світлим розумом, люблячим серцем, але й Божим даром володіти словом і прагненням, щоби Боже слово не лише обігрівало паству, а йшло і ширилося у світі.
Отець Іван написав і видав за життя 4 книжки: “Отче наш. Роздуми над Господньою молитвою” (Париж, 1975); „ Ісус з Назарету. Міт чи Спаситель?” (Мец-Страсбург-Мюнхен, 1981); „Життя Марії – Матері Ісуса” (Рим, 1989); “Дорогою життя” (Рим, 1990). Книжки стали надбанням духовної бібліотеки українців. А “Отче наш. Роздуми над Господньою молитвою” набула широкої популярності. 1988 року вона вийшла англійською мовою в Оттаві (Канада). 1991 року німецькою мовою у Лейсендорфі (Німеччина). 2000 року львівське видавництво „Добра книжка” почало перевидавати книги отця І. Лужецького рідною мовою. Зокрема, з благословення владики Софрона Мудрого, Єпарха Івано-Франківського, вийшла книга „Ісус з Назарету”.
Більше ніж півстоліття отець Іван прожив за межами України. Молився сам і відправляв Святі Літургії за Україну, яку мріяв бачити соборною, вільною. Дожив до часу незалежності. Але стан здоров’я, на жаль, перешкодив йому відвідати отчий дім, поклонитися рідній церкві у Вербові.
Відійшов у вічність отець Іван 22 квітня 1998 року. Його поховали, як він і велів, недалеко від міста Меца у селищі Маквіллер (Франція).У травні 1999 року на могилі було освячено пам’ятник. А з ініціативи о. П. Когута у селищі створили “Українську оселю”, яку, подорожуючи Францією, відвідують українці з усього світу.
ЛІТЕРАТУРА
Павлів Я. Радник Блаженнішого Кардинала [Текст] / Я. Павлів // Божий сіяч. 2003. – № 3
Павлів Я. Радник Йосифа Сліпого – наш земляк [Текст] / Я. Павлів // Вільне життя. 2003. – 11 верес.