Лятуринська Оксана (1902 – 1970)


Видатна українська поетеса, художниця, скульптор, писанкарка, громадська діячка пройшла нелегкий життєвий шлях.

Народилася Оксана Лятуринська на невеличкому хуторі Ліс (нині – с. Хоми Збаразького району) 1 лютого 1902 р. У дитячі роки виховувалась у російськомовній родині офіцера-прикордонника на заставі Старий Олексинець. Початкову освіту здобула у російськомовній школі в Острозі. Але після проголошення УНР Оксана захопилася поезією Олександра Олеся, і це навернуло дівчинку до України, її історії, її народу. Таке захоплення привело її до Кременецької української приватної гімназії – єдиного українського закладу на весь повіт. Оксана Лятуринська навчалася тут у 1920 – 1924 рр. Але через обставини (особиста трагедія невдалого кохання і вимушеного заміжжя) виїхала у 1924 р. за кордон і більше до отчого краю не поверталася. Лише тепер повертається на рідну землю своїми безсмертними творами.

У довоєнні роки жила і творила у Празі, де закінчила гімназію, інститут мистецтв. При сприянні свого однокласника по гімназії Уласа Самчука вступила на широкий шлях української літератури, зокрема, поезії. Після Другої світової війни кілька років перебувала у таборах Ді-Пі в Німеччині. З 1949 р. жила у м. Міннеаполіс (США). Там вона і померла 13 червня 1970 р., похована в українському пантеоні в Бавнд-Бруку (США)

Літературна спадщина Оксани Лятуринської значна. Це – поезія, проза, літературна критика, фольклорно-етнографічні праці, листування. Видані такі книжки: “Гусла” ( 1938), “Княжа емаль” (1941), “Материнка” (1946), “Княжа емаль” (зібране, 1955), “Бердик” (1956), “Ягілка” (1971), “Зібрані твори” (1983), “Великодній передзвін: писанки і поезії” (1986), “Знаю казку” (1995). Крім того, намалювала кілька тисяч писанок, авторка багатьох скульптурних творів.

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

ТВОРИ

Лятуринська О. Поезія [Текст] / О. Лятуринська // Слабошпицький М. 245 поетів української діаспори. – Київ, 2006. – С. 250–266.

Лятуринсяка О. “Хилились стязі…”. Зачарована царівна. “О, чую, ріг скликає турій”. Хутору. “Ліс”. “Люляй” [Текст] / О. Лятуринська // Українське диво: поетич. антологія. – Київ, 2006. – С. 291–295.

Лятуринська О. “Гусла”: Антологія української поезії за рубежем [Текст] / О. Лятуринська // Жовтень. – 1989. – № 9. – С. 10.

Лятуринська О. Вірші [Текст] / О. Лятуринська // Атом серця. – Київ, 1992. – С. 291–293.

Лятуринська О. Вірші [Текст] / О. Лятуринська // Муза любові й боротьби. – Київ,1995. – С. 85–90.

Лятуринська О. Вірші [Текст] / О. Лятуринська // Жива вода. – 1994. – № 3 – С. 6.

Лятуринська О. Знаю казку [Текст] : вірші, оповідання : для дошк. та мол. шк. віку / О. Лятуринська ; упоряд., передм. Р. Радишевського. – Київ : Веселка, 1995. – 95 с.

Лятуринська О. Княжа емаль [Текст] / О. Лятуринська // Скрипторій історичної прози. 1996. – Львів. – Т. 2. – С. 315 – 319; Дніпро. – 1996. – № 11 – 12. – С. 104–106.

Лятуринська О. Колискова. Волошки [Текст] : вірші для дітей / О. Лятуринська // Тернопіль. – 1996. – № 1. – С. 39,47.

Лятуринська О. Твори [Текст] / О. Лятуринська // Українське слово: Хрестоматія: у 3-х кн. – Київ., 1994. – Кн. 2. – С. – 389–395.

Лятуринська О. Молитва (Вседержцю, зведи Своє берло…). Молитва (Твоєї ласки, Боже, не позбав нас…). Молитва (Ти поїш квіточку дрібну…). Славень [Текст] : вірші / О. Лятуринська // Богославень: духовна поезія західноукраїнських авторів / ред.-упор. Б. Мельничук, М. Ониськів. – Тернопіль, 1994. – С. 33–35, 204, 232.

Лятуринська О. Молитва. Нарциз. Колоски й волошки [Текст] / О. Лятуринська // Слово Благовісту. – Львів, 1999. – С. 355–357.

Лятуринська Оксана-Зінаїда. У дальню путь, безкрай-дорогу. Уранці будять осокори. Давно затерся слід копит. Вже не чекати гостя з Лугу [Текст] : вірші / О. Лятуринська // Тернопіль: Тернопільщина літературна. – Тернопіль,1992. – Вип. 2. Ч. 1. – С. 49.

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Анісімова Н. Художня трансформація біблійного мотиву руїни в поемі О. Лятуринської ”Єроним” [Текст] / Н. Анісімова // Україн. літ. в загальноосвітній школі. – 2000. – № 6. – С. 55–59.

Анісімова Н. “Як передати, осене, твою істоту…” [Текст] : (осінь як поетичний міф у ліриці Оксани Лятуринської)  / Н. Анісімова // Слово і час. – 1999. – № 11. – С. 46–48.

Бутин В. Тернисті дороги Оксани Печеніг [Текст] : [про О. Лятуринську] / В. Бутин // Свобода. – 2010. – 26 лют. – С. 6.

Бучко Д. Оксана Лятуринська: «Дуже сумно, що не лишається часу для праці мистецької» [Текст] / О. Бучко // Тернопіль вечірній. – 1997. – 8 лют.

Взаємини Оксани Лятуринської та Уласа Самчука [Текст] // Чернихівський Г. Портрети пером. статті, есеї, рецензії. Кн. 2. / Г. Чернихівський, О. Легкун. – Кременець-Тернопіль, 2003. – С. 74–84.

Вундеркінд. Оксана Лятуринська [Текст] // Слабошпицький М. 25 поетів української діаспори / М. Слабошпицький. – Київ, 2006. – С. 240–250.

Золотнюк А. Зачарована жар–птиця [Текст] / А. Золотнюк // Вільне життя. – 2012. – 1 лют. – С. 6.

Ільницький М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20–30-х років [Текст] / М. Ільницький. – Київ, 1992. – С. 27–29.

Ільницький М. “Словам – суворість і глибінь” [Текст] : (про укр. поетесу О. Лятуринську) / М. Ільницький // Слово і час. – 1993. – № 2. – С. 30–39.

Княжа емаль Оксани Лятуринської [Текст] // Гординський С. На переломі епох / С. Гординський. – Львів, 2004. – С. 354–356.

Ковак С. Оксана Лятуринська [Текст] / С. Ковак // Літ. Україна. – 2010. – 15 лип. – С. 2.

Коваль С. А доля закинула в Міннеаполіс [Текст] / С. Коваль // Вільне життя. – 2007. – 11 лип. – С. 5.

Кононенко П. Княгиня української духовності [Текст] : (О. Лятуринська) / П. Кононенко // Українське слово: хрестоматія у 3-х кн. – Київ, 1994. – Кн. 2. – С. 384–389.

Левчук Т. Втрачена Батьківщина як об’єкт мистецької ностальгії [Текст] / Т. Левчук // Дивослово. – 2015. – № 11. – С. 41-46.

Листування О. Лятуринської та О. Неприцького-Грановського [Текст] // Чернихівський Г. Портрети пером : ст., публікації, спогади, рец. – Кременець–Тернопіль, 2008. – С. 161–187.

Луцков Ю. Муза любові й боротьби Оксани Лятуринської [Текст] / Ю. Луцков // Вільне життя. – 2015. – 30 січ. – С. 6.

Лятуринська Оксана (1902 – 1970) [Текст] // Історія укр. літ. ХХ століття. У 2-х кн. – Київ, 1998. – Кн. 1. – С. 215–217.

Лятуринська Оксана (1902 – 1970) [Текст] // Муза любові й боротьби. – Київ, 1995. – С. 83.

Матеріали до біографії Оксани Лятуринської в архівах США та України [Текст] // Чернихівський Г. Портрети пером. Статті, есеї, рецензії. Кн. 2. / Г. Чернихівський, О. Легкун. – Кременець-Тернопіль, 2003. – С. 63–73.

Мужність і ніжність: поезія Оксани Лятуринської  [Текст] // Славутич Я. Меч і перо / Я. Славутич. – Київ, 1992. – С. 304 – 319.

Одна з найяскравіших “жон руських” нашої поезії [Текст] : (О. Лятуринська) // Салига Т. Ю. Високе світло / Т. Салига. – Львів, 1994. – С. 224–241; Укр. мова і літ. в школі. – 1992. – № 7–8. – С. 3.

Оксана Лятуринська (1902–1970) [Текст] // Історія укр. літ. ХХ століття (ред. В. Дончик). – Кн 1. – К., 1998. – С. 215–217.

Оксана Лятуринська – представниця “празької” поетичної школи [Текст] // Література рідного краю : 5-11 кл. : хрестоматія / упоряд. Н. Ю. Біловус, Л. С. Боруцька, М. М. Кондирєва. – Тернопіль : Мандрівець, 2011. – С. 281-285.

Пазуняк Н. Оксана Лятуринська [Текст] / Н. Пазуняк// Чернихівський Г. Кременеччина: історичне та літературне краєзнавство. – Кременець, 1992. – С. 72–74.

Пазуняк Н. Про Оксану Лятуринську  [Текст] / Н. Пазуняк // Самостійна Україна. – 1991. – Ч. 1. – С. 43–49.

Пазуняк Н. Про Оксану Лятуринську  [Текст] / Н. Пазуняк // Самостійна Україна. – 1991. – Ч. 1. – С. 43–49.

Поети “празької школи” [Текст] // Історія української літератури ХХ ст.: У 2-х кн. – Київ, 1994. – Кн. 1. – С. 428–430.

Поліщук Я. Мистецькі світи Оксани Лятуринської  [Текст] / Я. Поліщук // Укр. культура. – 1996. – № 3. – С. 13–14.

Сліпушко О. Мистецький герб Оксани Лятуринської  [Текст] / О. Сліпушко // Дніпро. – 1996. – № 11–12. – С. 98–106.

Стесишин І. “Сокіл-пісня” поетеси Оксани Лятуринської [Текст] / І. Стесишин // Тернопільська газета. – 2000. – 11 трав. С. 3.

Терниста зоря Оксани Лятуринської [Текст] // Чернихівський Г. Портрети пером / Г. Чернихівський. – Кременець-Тернопіль, 2001. – С. 29–48.

Фарина І. Доки будем писанки писати, доти буде край наш процвітати [Текст] / І. Фарина // Свобода. – 2007. – 7 квіт. – С. 6.

Фарина І. Ніжний голос Оксани Лятуринської [Текст] / І. Фарина // Свобода. – 2007. – 3 лют. – С. 8.

Черемшинська Р. Письменниця, малярка, скульпторка [Текст] : [до 115-річчя від дня народж. О. Лятуринської] / Р. Черемшинська // Вільне життя. – 2017. – 3 берез. – С. 6.

Чернихівський Г. Знайомтесь: Оксана Лятуринська [Текст] / Г. Чернихівський // Тернопіль вечірній. – 1992. – 11 квіт.

Чернихівський Г. Дівчина з хутора Ліс [Текст] / Г. Чернихівський // Літературне Тернопілля 1984–2007 : антологія. – 1-е вид. – Тернопіль, 2007. – С. 631–633.

Чернихівський Г. І знову – із забуття… [Текст] : (про Оксану Лятуринську) / Г. Чернихівський // Русалка Дністрова. – 1995. – № 17. – С. 1. – (Подвижники нації).

Чернихівський Г. Оксана Лятуринська [Текст] : монографія / Г. Чернихівський, В. Чернихівська. – Кременець; Тернопіль : Малий видавн. дім, 2002. – 289 с.

Чернихівський Г. Терниста зоря Оксани Лятуринської [Текст] / Г. Чернихівський // Тернопілля’ 95: регіон. річник. – Тернопіль, 1995. – С. 367–372.

Чернихівський Г. Хто вона, Оксана Лятуринська? [Текст] / Г. Чернихівський // Вільне життя. – 1992. – 4 берез.

 

***

Лятуринська Оксана (псевдоніми: Оксана Поченіг, Роксана Вишневецька, Оксана Чернелівна, Єроним та ін.) – поетка, публіцист, журналіст, скульптор, художник, фольклорист [Текст] // ”Журавлина” книга: Тернопільська українська західна діаспора: словник імен. / авт.-уклад. Б. Мельничук, Х. Мельничук, Н. Совінська. – Тернопіль, 2001. – Ч. 2. – С. 220–223.

Лятуринська Оксана (псевд. – Роксана Вишневецька, Оксана Печеніг, Оксана черлелівна; 1. 02. 1902–13. 06. 1970) [Текст] // Панчук І. Тернопільщина в іменах: довід. / І. Панчук. – Тернопіль, 2006. – С. 104.

Чернихівський Г. Лятуринська Оксана-Зінаїда Михайлівна (01.02(19.01).1902–13.06.1970) – поетка, публіцистка, журналістка, художниця, скульпторка, фольклористка [Текст] / Г. Чернихівський // ТЕС. – Тернопіль., 2005. – Т. 2. К–О. – С. 420.