Михайло Паращук- скульптор, художник, громадський діяч.
Народився 16 листопада 1878 р. в с. Варваринці на Теребовлянщині.
Із 85-ти років скульптор Михайло Паращук тільки молоді роки провів у рідній Галичині та три роки в Києві. Решта його життя пройшла на чужині: у Польщі, Австрії, Німеччині, Франції, естонії, Латвії, Болгарії.
Початкову мистецьку освіту здобув у С. Вуйцика, з яким працював у сусідньому Струсові (оздоблював костьол), і в Новому Санчі на Лемківщині. Згодом студіював у Краківській школі Красних Мистецтв, Віденській Академії Мистецтв у професора Венцеля. У 1907 – 1909 рр. вчився в академії Жульєна в Парижі. Деякий час працював у майстерні славетного О. Родена.
Брав участь у революційному русі 1905 р. проти російського царизму.
Під час Першої світової війни був в’язнем концтабору Таллергоф (1914). Потім працював в австрійському Червоному Хресті у Раштатті (1915—1918), де вів керамічну школу. У місті Вецляр виконав пам’ятник полеглим українським полоненим (1918, камінь). З 1918 р. як представник Червоного Хреста відвідував балканські країни. У 1920 р. перебував у складі дипломатичної місії УНР у Ревелі (Естонія).
Від 1921 р. і до кінця життя жив у Софії. Був одним з ініціаторів Болгарсько-Українського Товариства і товариства «Громада». 1926 р. організував з’їзд української еміграції і очолив Малу Раду, обрану на ньому.
Михайло Паращук працював у галузі портрета, декоративної та монументальної скульптури.
Творчість М.Паращука багатогранна. Він виконав близько 30 скульптурних портретів видатних діячів української культури- В. Стефаника, С. Людкевича, Т. Шевченка, І. Франка, М. Лисенка, О. Олеся, М. Яцківа, ряд жанрових композицій, в яких помітні риси роденівського імпресіонізму.
Михайло Паращук є автором відомого пам’ятника Адаму Міцкевичу у Львові (1905 – 1906, бронза, граніт) у співробітництві з А. Попелем. Брав участь в оформленні Оперного театру, Університетської бібліотеки і Промислового музею у Львові.
Велика спадщина митця представлена в болгарській культурі. Тут він створив близько 40 бюстів і барельєфів, позначених рисами-академізму, – Д. Благоєва, X. Ботева, П. Яворова, Ц. Бакалова-Церковського, М. Драгоманова, С. Караджі, А. Константинова, С. Шлінгірова, М. Арнаудова, Й. Пекорева, Г. Дедчева, Р. Дедева.
Автор пам’ятника М. Драгоманову в Софії (1933, бронза, граніт). Йому належить художнє оформлення таких будинків у Софії, як Народний банк, Судова палата, Міністерство оборони, Військова академія, Бібліотека Св. Кирила і Мефодія, ректорат університету ім. К. Охридського, Академія наук, Оперний театр, будинки посольств Угорщини і Франції, Партійний дім. У болгарський період його творчості домінував академічний стиль.
