Струсівський палац
XVIII ст. с. Струсів
На пагорбах, серед лісів над річкою Серет розкинулося село Струсів, що на Теребовлянщині, яке вабить пам’ятками архітектури. Чудовий зразок класичної аристократичної садиби це Струсівський палац. Попри величезні розміри він виглядає легким і витонченим, органічно вписуючись у величезний, колись панський парк. Палац був побудований в кінці XVIII ст. Фундаторами будівництва палацу в Струсові були Лянцкоронські, які в 1780 році придбали Струсів у Станіслава-Щенсний Потоцького, правнука Станіслава Потоцького та Гелени Струсь, доньки останнього чоловіка з родини Струсів.
Палац було побудовано на місці старого, напівзруйнованого Струсівського замку. З каменю, отриманого при розбиранні замку, було зведено двоповерховий будинок в стилі ампір. Палац оточений балюстрадою, центральний портал має 6 колон з трикутним фронтоном над ним, парковий фасад оформлений монументальними сходами. Другий, парковий фасад, більш цікавий. Завдяки рельєфу місцевості він виглядає таким, що знаходиться на підвищенні. Найбільшою його окрасою є добре збережена балюстрада. Цікаво, що у стіні цього переходу між палацом і кухнею існували масивні двері: господар міг заїхати бричкою майже до своїх покоїв.
Власники палацу Лянцкоронські дітей не мали, тому після смерті останнього з них Струсів разом з околицями відійшов до Володимира Баворовського. Той наприкінці ХІХ ст. продав маєток своєму родичу, графу Голуховському – сину впливового політика в Австро-Угорській імперії. Він був не просто графом (одним із численних галицьких графів), а ще й намісником Галичини. Тобто, другою після цісаря людиною в краї.
Сучасного виду палац набув в часи Голуховських. Стару споруду кардинально перебудували. Палац прикрасили кришталеві люстри та канделябри на підлозі висотою в 2 метри, ліпниною і різьбленим деревом, і двометровими канделябрами (фрагменти декору збереглися). Приміщення палацу опалювались.
Останнім власником маєтку був львівський воєвода Петро Дунін-Борковський, який отримав його внаслідок шлюбу з донькою Юзефа Голуховського Марією. Навколо палацу розкинувся парк, який веде до Серету. У ньому і досі можна побачити кілька старезних дерев, зокрема, обнесену невеликим парканом сосну австрійську, вік якої – понад 250 років. Парк також прикрашали і квіткові клумби, на одній з них були пісочний годинник.
На території колишнього маєтку згодом діяла Струсівська школа-інтернат для дітей із захворюванням серцево-судинної системи. З часом інтернат повністю переїхав у нові приміщення. Палац не використовується як жиле приміщення. З тих часів до наших днів дійшов класицистичний двоповерховий палацовий комплекс, який незважаючи на свою занедбаність, і досі вражає гостей Струсова.
Література
Дем’янова І. Струсів [Текст] / І. Дем’янова, В. Уніят, Л. Яблонська // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. − Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. − Т. 3 : П − Я. − С. 365–366.
Замки і палаци Тернопілля [Текст] = The Castles & Palaces Ternopillya. − Тернопіль : Мандрівник, 2015. − 48 с. − Текст укр., англ. мовами.
Замки та палаци Тернопілля [Текст] = Castles & Palaces Ternopillya / упоряд. Т. Федосєєва. − Тернопіль : Наш Світ, 2016. − 24 с.
Мороз В. Двохсотлітній палац із в’їздом для брички [Текст] / В. Мороз // 20 хвилин. – 2008. – 17 квіт.
Мороз В. Осінні мандри: Підгора-Теребовля-Струсів [Текст] : [іст. місця Теребовлянщини] / В. Мороз // RIA +. − 2015. − 14 жовт. − С. 12.