Володимир Василевич– відомий хоровий диригент, викладач, Заслужений артист України.
Народився 20 липня (за іншими даними- 20 червня) 1911 року в селі Могильниця Cтара на Тернопільщині. По закінченні Теребовлянської гімназії вступив на юридичний факультет Краківського університету. Навчання в Кракові тривало недовго, бо вже в 1934 році за низку акцій проти польського уряду багато національно свідомих студентів-українців відрахували з університету. Серед них був і третьокурсник В. Василевич.
Після Кракова Володимир Василевич приїхав до Львова. Із 1934 по 1937 рік він навчався у Львівській духовній семінарії та на філософському факультеті Львівської духовної академії, ректором якої на той час був Йосиф Сліпий.
Проте, бажання займатися музикою не покидало хлопця всі ці роки, і в 1938 році він вступив на вокальний факультет Вищого Музичного Інституту ім. М. Лисенка. У 1939 році цей інститут було перейменовано на Львівську державну консерваторію ім. М. Лисенка, куди В. Василевича було знову прийнято на перший курс у клас відомого педагога, доцента Одарки Бандрівської.
Восени 1939 р. у Львові за ініціативою Дмитра Котка була створена державна хорова капела “Трембіта“. Її склад був сформований зі співаків знаних тоді львівських хорів – хору Дмитра Котка, “Львівського Бояна”, “Студіо-хору” й інших. В. Василевич став хористом новоствореної “Трембіти”.
Із цим хором пов’язано багато подій його життя.
У 1940 році Володимир Василевич одружився з Мартою Ковальською, проте вже невдовзі після весілля їх заарештували за обвинуваченням у “наданні притулку підпільному націоналісту і агентові ОУН”. Дружина взяла на себе основний тягар, і її засудили на 7 років таборів. Володимиру присудили 2 роки тюремного ув’язнення, яке було 28 липня 1941 року змінене на умовне, а ще через місяць – 28 серпня його звільнили від покарання згідно з указом про амністування польських громадян із правом вільного проживання у Тобольську Омської області.
Із березня 1942 по квітень 1943 року В. Василевич працював артистом драматичного театру ім. М. Заньковецької, евакуйованого із Запоріжжя.
Доля повернулася так, що вкінці 1943 року в далекому Новосибірську він зустрівся зі своєю “Трембітою” і з її диригентом Олександром Сорокою, який відіграв вирішальну роль у подальшій реабілітації Володимира, його поверненні до Львова. Завдяки йому В. Василевич знову став хористом, а згодом помічником, другим диригентом капели “Трембіта” (1946 рік).
Таку ж роль рятівника відіграв О. Сорока і для Марти Василевич, коли після звільнення в 1946 р. завдяки його старанням вона отримала довгоочікуваний дозвіл на проживання у Львові, а згодом посаду хористки капели “Трембіта”.
Повернувшись до Львова, В. Василевич 1944 року поновив навчання у Львівській консерваторії, але вже на диригентсько-хоровому факультеті в класі Миколи Колесси. Після її закінчення, від 1949 року і до кінця свого життя він працював другим диригентом в “Трембіті”, яку з 1948 року очолював інший видатний диригент Павло Муравський.
Володимир Василевич поєднував роботу в “Трембіті” з викладацькою діяльністю. Він керував зведеним хором консерваторії, при чому заняття хору відвідували студенти різних факультетів.
Василевич В.В. своїм яскравим талантом сформував у 40-60-х рр. ХХ ст. виконавський стиль хорового співу, який впливав на розвиток хорового мистецтва всієї Західної України.
Визнанням заслуг В. Василевича, як диригента та педагога, стало присвоєння йому в 1956 році звання Заслуженого артиста України.
Митець будував нові творчі задуми. Так, у липні 1962 року студентський хор Львівської консерваторії готувався до концертної подорожі в Німечину. Та перед гастрольною поїздкою, як декан консерваторії В. Василевич мав оглянути табір відпочинку для педагогів Львівської консерваторії, який відкрився в Адлері. На жаль, сталося непередбачуване…
28 червня 1962 року літак із 160-ма пасажирами на борту, серед яких був і Володимир Василевич, потерпів авіакатастрофу над Адлером.
День похорону митця став днем жалоби Львова, усієї культурної спільноти Західної України.
Більше інформації про видатних людей Тернопілля, які тут народилися і працею своєю упродовж життя залишили вагомі здобутки в різних сферах діяльності читайте в біографічному збірнику Ольги Бенч і Віри Троян “Визначні постаті Тернопілля” та на інформаційному ресурсі бібліотеки “Вони прославили наш край”->