Уроки минулого: історія Голокосту в Україні
27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
Саме 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау.
Голокост з грецької перекладається як “всеспалення” й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. Символом голокосту в Україні стали події в київському Бабиному Яру.
Свої “бабині яри” були майже у кожній окупованій нацистами області України. Тому, пам’ять про Голокост, страхітливі злочини тоталітарного нацистського режиму є складовою національної пам’яті українського народу.
Цій трагічній сторінці історії Другої світової війни присвячений інформаційний дайджест “Пам’ять про Голокост”, який підготували працівники нашої бібліотеки.
Видання оповідає про трагедію Голокосту в Україні й в світі, нагадує про трагедію Бабиного Яру, а також про українців, які незважаючи на загрозу власному життю, рятували євреїв та отримали звання “Праведник народів світу”. Серед них є і наші краяни.
Пам’яті жертв Голокосту приурочена і віртуальна вистака збірників архівних матеріалів, словників, навчальних посібників та художніх книг, відібраних із фонду нашої бібліотеки. Сподіваємось, що пропоновані книги сприятимуть розвитку відкритої дискусії щодо формування правдивої пам’яті про минуле, відповідальності за цю пам’ять в українському суспільстві. Переглянути виставку книг “Пам”ять про Голокост” ->
Про Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту слухайте подкаст ->
«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» –таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату.
Утім, війна Росії проти України виразно засвідчила, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення.
Необхідний мінімум – активне осмислення та діалог, щоб сприяти постійній свідомості у принаймні значної частини суспільства того, як діють механізми соціальної агресії. А ще – уважність з боку міжнародних інституцій до системних порушень прав людини авторитарними режимами, щоб не бути засліпленими й заскоченими зненацька тим, що людиноненависницька ідеологія загорнулася в нову, неочевидну, обгортку.
І звісно – неможливо запобігати повторенню геноцидів у майбутньому без рішучого і справедливого засудження та покарання організаторів і виконавців подібних злочинів сьогодні. І без, власне, готовності діяти на випередження.
Міжнародний день памʼяті жертв Голокосту – нагода ще раз замислитися над цим.