Вацик Теодор

Вацик Теодор

Ім`я художника Теодора Вацика донедавна було відоме лише вузькому колу науковців. І це незважаючи на те, що роботи його нині є в музеях України, Праги, Мюнхена, у приватних колекціях в Італії, США, Німеччині.

Із нових досліджень Тернопільського мистецтвознавця Віри Стецько дізнаємось, що Теодор Вацик народився 11 квітня 1886 року в селі Колодіївка (нині Підволочиського району), а не в Тернополі, як раніше подавалось в довідкових виданнях. Після закінчення початкової школи навчався в Тернопільській гімназії. Теодор Вацик змалку був залюблений у мистецтво. Як згадував у статті Дем`ян Горняткевич «Ще хлопчиком він малював свою першу ікону Богоматері». У 1904 році Теодор Вацик вступив до Краківської Академії  красних мистецтв. Навчався в таких відомих професорів, як Войтіх Вайс, Юліан Панькевич. Теодор Вацик був успішним студентом, за студентські роботи неодноразово отримував нагороди. Після закінчення навчання в Краківській Академії продовжив навчання у Відні, Мюнхені, Венеції.

На початку ХХ століття багато молодих художників звертаються до портретного живопису. Теодор Вацик не виняток. Він створив цілий ряд портретів, це малоформатні, здебільшого погрудні, стримані за колірною гамою зображення. Створені ним образи сучасників з ретельною точністю передають ознаки конкретного характеру. З почуттям власної гідності, самозаглибленого спокою, що часто набуває відтінку зосередженої мудрості. Це «Портрет старої», «Портрет Михайла Ярківа», «Жінка з Книгою», «Автопортрет», «За шахматами» та інші.

У 1910 році Теодор Вацик приїхав до Львова де на той час працювало багато молодих художників, які повернулись сюди після навчання з країн Європи. Малював портрети, краєвиди, побутові сцени, брав участь у виставах. Перша світова війна внесла корективи у життя Теодора Вацика. У чині австрійського старшини він воював на італійському фронті, а в час визвольних змагань прийшов до лав Української Галицької Армії, і з нею дійшов до Одеси, а в 1925 році приїхав на Закарпаття. Там поєднував викладацьку роботу з творчістю, працював переважно в іконописі, розмальовував церкву в Ужгороді, виконав фрески у селі Великі Ком`яти. В листі до Митрополита Андрея Шептицького, написаного 4 жовтня 1928 року з Берегово, читаємо: «Я покидаю Підкарпатщину, бо тут для мене чужий терен, і переношусь до Галичини, сподіваючись там найти більше нагоди для праці».

У 1935 році Теодор Вацик повернувся до Тернополя. У кінці 30-х – на початку 40-х рр. Теодор Вацик захоплювався портретом, малював близьких йому людей, прагнув передати як зовнішню подібність, так і психологічний стан. Характерним у цьому плані є «Портрет брата», «Портрет жінки», «Меланхолія» та ряд інших. У творчому доробку художника – натюрморти з квітами, краєвиди, побутові сцени, сюжетні композиції, автопортрети. Розписував церкву св. Михаїла у містечку Товсте, нині Заліщицького району, а також співпрацював із Подільським музеєм товариства «Народної школи» (нині Тернопільський обласний краєзнавчий музей), для якого виконав замовлення, зокрема, малюнок олівцем «Боротьба з мамонтом».

У 1942 році, в період Другої світової війни, художник емігрував до Німеччини. Поселився в Пляттлінгу у Баварії. Це місто стояло останнім притулком митця, там він і помер 22 червня 1968 року.

Багато творів художника пропало безслідно. Однак частина мистецької спадщини митця все ж таки збереглася. Його портрети, краєвиди, натюрморти (переважно квіти), фігурні композиції та ікони, виконані олією, пастеллю, аквареллю, пером і тушшю – знаходяться в музеях Мюнхена, Праги.

В Україні збереглось 39 творів художника. 32 картини знаходяться в Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові, та 7 картин у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.

У вересні – жовтні 1974 року у Нью-Йорку та Філадельфії (США) відбулись перші посмертні виставки творів художника, де експонувалось 82 його твори, це зокрема: олійні картини, пастелі, акварелі, рисунки.

У травні 2006 року виставка у Пляттлінгу (Німеччина), під назвою «Слідами галицького митця», на якій було презентовано понад 70 робіт майстра, відомий художник Німеччини Франц Шейльб написав ґрунтовну рецензію на цю експозицію.

В Україні перші виставки Теодора Вацика були влаштовані у Львові та Тернополі у 2006 та 2011 роках, з нагоди 120-ти та 125-річчя художника.

Література

Вацик Теодор (18.04.1886 – 22.06.1968) – митець – маляр // Ювілейна книга Української гімназії в Тернополі: до сторіччя заснування 1898 – 1998 / За ред. С. Яреми. – Тернопіль – Львів, 1998. – с. 581.

Рубан В. В. Український портретний живопис другої половини ХХ – поч. ХХ ст. / В. В. Рубан. – Київ: наук. Думка, 1986. – С. 125 – 126.

***

Дуда І. Живописець і графік Теодор Вацик / І. Дуда // Тернопіль: художники Тернопільщини. – 1994. – № 2 – 3. – с. 21

Медведик П. Щедра палітра: з блокнота краєзнавця / П. Медведик // Вільне життя. – 1987. – 14 лип.

Пиндус Б. Долі світлі і трагічні / Б. Пиндус // Вільне життя. – 1992. – 5 серп.

Стецько В. «… Змушує мене до сего кроку…»: нові шляхи до біографії художника Теодора Вацика / В. Стецько // Літературний Тернопіль. – 2012. – № 1. – с. 111 – 114

Стецько В. 100 творів – на ювілейній виставці: [виставка «мистецтво старовини» в обл. крає знав. Музей, де представлено картини Т. Вацика та А. Мелюци] / В. Стецько // Вісник Тернопілля. – 1993. – 17 верес.

***

Вацик Теодор Ярославович (20.11.1886, Тернопіль – бл. 1939, м. Берегове, Закарп. обл.) – укр. Живописець // Митці України: енцикл. довідник. – Київ, 1992. – С. 107

Дуда І. Вацик Теодор Якимович (11.04.1886, м. Тернопіль – 22.06.1968, м. Пляттінг, Німеччина) – художника / І. Дуда, П. Медведик // Терноп. енцикл. слов. – У 4-х т. – Тернопіль, 2004. – Т. 1. – с. 132 – 233

«Журавнина книга»: Тернопільська українська західна діаспора. Словник імен. А – Ї. – Тернопіль, 1999. – Ч. 1

Медведик П. К. Вацик Теодор Якимович / (20.11.1886. Тернопіль – 22.06.1968, Пляттінг, Німеччина) – укр. живописець / П. К. Медведик // Мистецтво України: енциклопедія. – Київ,Є 1995. – Т. 1. – с. 294.